💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Олена
У четвер у 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Класика » А все було - Олійник Борис

А все було - Олійник Борис

А все було - Олійник Борис
Сторінок:1
Додано:8-09-2024, 03:00
0 0
Голосів: 0
Читаємо онлайн А все було - Олійник Борис
За життя матерів
златоусти-поети
вряди-годи навідують домівку,
і то на хвильку:
“Та скоріше, мамо!
Нема ж коли: машина вже під ворітьми”.

Мати, за порогом тицяючи сидора,
побивається: “Ти ж хоч скажи,
як там мій онучок?.. Я ж його ще й не бачила…”
Не озираючись, відмахується:
“Потім, мамо. Ну ви ж бачите: ніколи”.

…Погнали на Київ.

Коли ж ударить телеграма
і скрикнуть поминальні дзвони,
на грудях рвуть сорочку:
“Мамо!!!
Та ми й не нараділись вами…
Та ми підклали б вам долоні
Чого ж ви рано так… ой, мамо!”

І невістка в жалобній хустині,
якось так… модно пов’язаній,
тягне за руку півпарубка
крізь поховальне велелюддя,
шепочучи з притиском – до сичання:
“Та йди вже – люди ж дивляться!”
А на увесь загал – розпачливо:
“Синочку!!! Оце ж твоя… бабуся…” –
і розмазує по щоках фарбу.

І онука вперше у своєму житті
знайомиться з рідною бабою,
що вже склала руки… в домовині.

По тому поети налягають на вірші
(і я серед них, грішний).
Заламують руки в піснях і циклах.
Посипають чуприни та лисини попелом,
аж він заліта у поеми зопалу.
Рими з роками стають обвиклі,
злинялі якісь і немов оскоплені.

Що рідшають чуприни поетів,
то густішає трава забуття
на стежках до могил матерів.
Жовкнуть вірші, як списані асигнації,
котрими силкуються одкупитись
у матерів
за подароване в муках Життя.

Господи!
Ви хоч усвідомлюєте це блюзнірство:
платити за власне життя
списаними асигнаціями?!

А літа пливуть не вертаючись…

Здоровило – колишній бабин онучок –
“обробляє” на батьковій канапі
корпус чергової любаски…

У сусідній занедбаній кімнаті,
у давно несвіжій постелі
повільно згасає батько – колишній поет.
Ледве розтулюючи пересохлі уста,
вже другий день беззубо хрипить:
– Сину… води…
– Та почекай там… От уже ж в’їдливий!
Чи не бачиш: нема ж коли, –
гуде у відповідь.
– Сину-у… – це вже востаннє.
Тиша.

Тільки десь далеко-далеко,
на сільському цвинтарі,
ворухнулася забута могила
і опала.

Та ще над нею осика
затремтіла, зашелестіла осінньо.
І в тому шелесті причулося:
“Сину-у…”
І витихло.
Амінь.
Відгуки про книгу А все було - Олійник Борис (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: