Свіжі відгуки
30 вересня 2024 14:44
Гарна книга
Місяць, обмитий дощем - Володимир Лис
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Я. В. Жарку - Мирний Панас
Читаємо онлайн Я. В. Жарку - Мирний Панас
Ні, друже, не муза та голубоока
Мій сон доглядала вночі,
Про яку співає твоя ясноока,
Собі допомоги ждучи;
Не та вередлива та пишна панянка,
Що в краї чужому зросла;
Що слави гучної від ранку й до ранку
Шукала по світу вона;
Шукала коханця з палкою душею
І з серцем огненним собі, –
Ми, друже, ніколи не зналися з нею
У нашій народній біді!
Нам іншую пісню викувала доля, –
Глибоку, мов море, без дна,
Мов небо безкрає – безмірну й простору,
Плакучу – журба мов сама.
Та пісня безмірного людського горя
Над серцем дитячим моїм
Носилася всюди, мов галич та чорна
У полі над трупом людським.
І сон мій лякала, і душу трудила,
І силу мою ізвела…
Надій тих рожевих вона не любила, –
Надії мені не дала!
І я без надії на світі широкім
Не знав, простувати куди;
Я плакав, і сльози мої одинокі
Мені не на втіху були.
І сльози гіркі ті нудьга моя впряма
Слізьми почала виливать…
Ні, друже, не муза мій сон доглядала,
А плач не давав мені спать!
Мій сон доглядала вночі,
Про яку співає твоя ясноока,
Собі допомоги ждучи;
Не та вередлива та пишна панянка,
Що в краї чужому зросла;
Що слави гучної від ранку й до ранку
Шукала по світу вона;
Шукала коханця з палкою душею
І з серцем огненним собі, –
Ми, друже, ніколи не зналися з нею
У нашій народній біді!
Нам іншую пісню викувала доля, –
Глибоку, мов море, без дна,
Мов небо безкрає – безмірну й простору,
Плакучу – журба мов сама.
Та пісня безмірного людського горя
Над серцем дитячим моїм
Носилася всюди, мов галич та чорна
У полі над трупом людським.
І сон мій лякала, і душу трудила,
І силу мою ізвела…
Надій тих рожевих вона не любила, –
Надії мені не дала!
І я без надії на світі широкім
Не знав, простувати куди;
Я плакав, і сльози мої одинокі
Мені не на втіху були.
І сльози гіркі ті нудьга моя впряма
Слізьми почала виливать…
Ні, друже, не муза мій сон доглядала,
А плач не давав мені спать!
Відгуки про книгу Я. В. Жарку - Мирний Панас (0)
Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua: