Наснились двійко на ділянці поля... - Синьоок Ганна

Найсвітлішій пам'яті моїх Мами й Тата
Наснились двійко на ділянці поля.
Вже й тракторець землицю вправно плужив.
А потім щось посіяли –
і сходили
росточки зелененькі на закрайках.

І я торкалась їх, рівняла пагони,
і відчувала затишок і спокій…
Бо чула мамин, татів голоси…
Стремів поодаль одинак вітряк,
що синявою схожий був на небо…
І річка, що звивалася ще далі…

Я впізнавала те й не впізнавала…
Але чомусь я знала, точно знала,
що то село на ймення Синьооківка…
То татова місцина споконвік…

Тепер вони там опліч сіють казку…
Моє дитинство сіють на віки…

/Ганна Синьоок, зі зб. "Меседжі кави й каменю"/