Свіжі відгуки

19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер

15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна

21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт

9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна

31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Проснулись газони... - Дзюбенко-Мейс Наталія

Читаємо онлайн Проснулись газони... - Дзюбенко-Мейс Наталія
Проснулись газони, в фіалок — урок декламації,
Завчають напам’ять сріблясту абетку дощу,
Цвітуть абрикоси, а скоро — бузок і акації,
Полинуть угору смарагдові линви плющу.
Весняна довершеність кольору, полисків, ліній,
Ти все пригадаєш – не скоро… Вернеться тепло.
Подряпини, скабки... Терпіння, — шепочу , – терпіння…
Болітиме трохи. Хоч так уже, звісно, було.
Ці темні фасади, луна від захеканих кроків,
Відчинене навстіж, охрипле від крику вікно,
І засклені двері, в яких миготять оболоки,
І сліпить у очі закинуте сонцем руно.
Коріння бунтує, але відступати запізно,
Бо жереб вже кинуто, ти тут уже не одна.
Бо зводить із розуму біла пелюстка. І ніжність
Безмежна як небо. Хоча і безмежно сумна.
Ступити за грані, спустити всі клеми і гальма.
Це зветься любов’ю… А може журою…Хтозна…
Щоразу як виклик – прекрасна, жорстока, фатальна,
Ламає каміння, сплітає дороги – весна..
Наталя Дзюбенко-Мейс
Завчають напам’ять сріблясту абетку дощу,
Цвітуть абрикоси, а скоро — бузок і акації,
Полинуть угору смарагдові линви плющу.
Весняна довершеність кольору, полисків, ліній,
Ти все пригадаєш – не скоро… Вернеться тепло.
Подряпини, скабки... Терпіння, — шепочу , – терпіння…
Болітиме трохи. Хоч так уже, звісно, було.
Ці темні фасади, луна від захеканих кроків,
Відчинене навстіж, охрипле від крику вікно,
І засклені двері, в яких миготять оболоки,
І сліпить у очі закинуте сонцем руно.
Коріння бунтує, але відступати запізно,
Бо жереб вже кинуто, ти тут уже не одна.
Бо зводить із розуму біла пелюстка. І ніжність
Безмежна як небо. Хоча і безмежно сумна.
Ступити за грані, спустити всі клеми і гальма.
Це зветься любов’ю… А може журою…Хтозна…
Щоразу як виклик – прекрасна, жорстока, фатальна,
Ламає каміння, сплітає дороги – весна..
Наталя Дзюбенко-Мейс
Відгуки про книгу Проснулись газони... - Дзюбенко-Мейс Наталія (0)
Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua: