Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.
25 іюня [1860, С.-Петербург]

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Росли укупочці, зросли... - Шевченко Тарас (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Росли укупочці, зросли… - Тарас Шевченко Боже мій, Боже, в чорну днину... - Герасим'юк Василь Плач Ярославни - Шевченко Тарас Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба... - Погрібний Анатолій Як то весело жить на Вкраїні! - Самійленко Володимир