Сокільська гора - Нечуй-Левицький Іван
«Сокільська гора» — захоплюючий роман від відомого українського письменника Івана Нечуй-Левицького, який переносить читача до затишного сільського містечка на початку XX століття.
На сторінках readbooks.com.ua ви зможете зануритися у цей колоритний світ, де автор майстерно відтворює побут і звичаї українського села того часу. «Сокільська гора» розповідає історію молодого хлопця, який намагається знайти своє місце у світі, зіткнувшись зі складними виборами, коханням та вірою у краще майбутнє.
Це вражаюча історія про мужність, справедливість та відданість своїм ідеалам. «Сокільська гора» пронизана глибокими філософськими думками, які заставлять читачів задуматися над сенсом життя та цінністю родини та рідної землі.
Не пропустіть можливість відкрити для себе непересічний світ «Сокільської гори» на readbooks.com.ua, де книга зберігає свою магію і переносить нас у часи минулі. Відчуйте глибину переживань героїв, пройдіть разом з ними шляхи самопізнання та зростання.
Зануртесь у чарівний світ «Сокільської гори» на readbooks.com.ua, де слово оживає і переносить нас у незабутню подорож до минулого. Відчуйте вплив великого Івана Нечуя-Левицького та доторкніться до неповторного духу української літератури!
Як їдеся з Кутів до Тюдева, єсть кілька гір; межи тими є одна, котра називаєся "Овидова гора" Далі в Тюдеві єсть також кілька гір, а за Тюдевом, як їдеся дорогою понад Черемош в гори, перша гора досить висока, попід котру дорога іде, називаєся Сокільська гора. Попід ту гору іде Черемош дуже бистро і має нагін до Сокільської скали. З другого боку Черемошу, то єсть на буковинській стороні, тема при самім Черемоші жадної гори і ріка іде лагідно. В тім місці на середині Черемошу були великі камені і вода рвуча. Тож коли керманич їхав з дарабою, мусив добре уважати, щоби не їхати в згаданім місці серединою Черемошу, тільки так кермувати, аби плив попри сам берег буковинський, аж поки не мине Сокільської гори. Коли ж керманич неуважно їхав або заслабо кермував і дістався на середину Черемошу, то вже тоді бистрий пруд води в миг ока поніс дарабу під скалу Сокільської гори і вдарив нею о скалу та ушкодив дарабу або цілком її розбив, а часом і перевернув, так що під Сокільським найбільше було випадків смерті. Для того то Федькович в поезії "Сокільська княгиня" описує, що керманич, чуючи чудову пісню княгині, дивиться дгорі, а за дарабу забув і Черемош на скоках розбив дарабу. Коли товариство німецьке "Goetz und Compagnie" купило Путилівщину і Ясенів, зачали більші камені в Черемоші динамітом розстрілювати, більш-менше в році 1870, як вони казали "um den Черемош flossbar zu machen", отже, також і під Сокільською горою полагодили, що тепер вже нема небезпечності, як давніше. Також і дорогу не раз вода зруйнувала під Сокільським, але тепер, я чую, в тім місці вимурували дорогу цементом, що вже не так легко вода її забере. Черемош в тім місці є тепер управильнений, що нема ані сліду давньої небезпечності.
