Спаситель - Гармаш-Литвин Антоніна
«Спаситель» — захоплива й емоційна історія від визнаної письменниці Антоніни Гармаш-Литвин. Цей роман переносить читача в світ непередбачуваних подій, де головний герой змушений вирушити у небезпечну подорож, щоб врятувати свою родину та всю людство.
У цій захоплюючій пригоді «Спаситель» Антоніна Гармаш-Литвин виткнула складний сюжет, де кожна сторінка пронизана напруженням, загадкою та майстерними поворотами. Герої роману зіткнуться зі своїми страхами та випробуваннями, а читачі будуть триматися на межі своїх емоцій, не знавши, що відбудеться далі.
«Спаситель» — це книга, яка не залишить байдужим жодного читача. Вона вміло поєднує в собі елементи наукової фантастики, пригоди та напруженого трилера, створюючи неперевершене читацьке задоволення.
Зануртесь у світ «Спасителя» на readbooks.com.ua, щоб відчути адреналін пригоди, розкрити таємниці та відкрити для себе нові грані героїв, які готові піти на все, щоб зберегти світ від загрози.
Споконвіку на території, де зараз Україна жили мудрі, добрі, гарні люди. Та не одні ж вони були на землі! У спілкуванні з іншими народами брали і добре і часом проникало і недобре. І що неймовірно: недобре поширювалось швидко, витворюючи зло. І от коли все суспільство було вражене цим недугом, коли хиталися підвалини первісного храму духу народу, народжувався Спаситель. Змалку на нього чигало багато лих і випробувань. Люди знали, хто він є. Але він сам виборював свій статус, аж до останньої хвилини свого жертовного шляху, до сходження на вершину, де земля з'єднується з Небом. Небо забирає змученого Спасителя, який зібрав усі болі і жалі свого народу, омив їх кров'ю свого серця і дарував люду і землі рідній очищення, і оновлення Серця. Розуму і Душі. Протягом свого короткого, але страждального життя, він дуже багато незвичайних справ творив: вчив, лікував, допомагав, розраджував і залишав за собою осередки просвітлених людей, які потім продовжать справу оновлення і очищення духу народу. В останній місяць свого життя він сідає на білого коня, летить і день і ніч по рідній землі, збирає біди і лиха і знищує, їх енергією свого життя. Коли він приїздить до тієї гори, де перейде прямо в небо, весь народ збирається туди, хоч зором, хоч рукою, хоч віддалік торкнутися Спасителя, а він витікає по краплині в свою землю, свій люд, забираючи з собою все лихо. І на горі-зникає під урочистий спів хору жерців. Кінь багряніє, як зоря і зникає в небі.
Кажуть старі люди, що Спасителі з'являються серед нас і до сьогодні. Але зло набрало такої сили, що ми не знаємо, де він є, і чи є. А на останньому шляху чигає на нього фізичне вбивство, аби не звершив своєї справи. Та Спасителі долають всі перепони, навіть смертну межу і звершують свою справу. Якби не це – наш народ уже б давно поглинула пітьма.
Спасителі все частіше беруть на себе всі лиха рідної землі і люду. А ми не вміємо гідно поцінувати їх подвиг...
Білий кінь, як лебідь по землі летить, –
Обганяє віте? доганяє мить?
Вершник ясночолий ніби вріс в коня, –
І не поганяє, і не зупиня…
Мчить крізь гори-доли, крізь ліси-поля,
Під копита стогне, горнеться земля,
Небо пада зорями вершнику до віч, –
Мчить, не спочиває, ані вдень, ні в ніч.
Понад рідним краєм вихором неси,
Вистачить в нас, коню, і снаги, і сил,
Щоб не залишили й клаптика землі,
Де б ми не зібрали лиха всі й жалі
Раптом кінь і вершник вдарились об мур,
І кривавий вибух світом сколихнув, –
Лиш на мить коротку зупинився біг:
Не спіткнувся коник, вершник не поліг!
Тільки вже не білий – як зоря, багряний
Мчить по Україні коник полум'яний!
…Вершник по краплині в землю витіка, –
Кожна крапля крові злочин випіка!