Земський рай - Устиянович Микола
«Земський рай» — це захоплюючий роман від визначного письменника Миколи Устияновича, який можна знайти у бібліотеці readbooks.com.ua. Ця книга перенесе вас у глибини українського села, де кожен день пронизаний багатством народних звичаїв, мудрості і простоти життя.
Головний герой, Олександр, повертається до рідного села після довгих років відсутності. Він відкриває новий світ, де люди живуть в згоді з природою, дбають про свої корені і прагнуть зберегти зв’язок зі своєю землею. У цьому земському раю він знаходить не тільки красу природи, але й глибокі взаємини з місцевими мешканцями, які вчать його цінувати простоту й щирість.
«Земський рай» — це захоплююча історія про повернення до коренів і відкриття нового світу в домівці. Через перипетії, родинні та суспільні взаємини, автор майстерно розповідає про важливість збереження традицій, відданості родині та розуміння цінності рідної землі.
Запрошуємо вас відчути тепло і спокій «Земського раю» і зануритися у світ української провінції, де кожна сторінка пропонує глибоке задуму та незабутні враження.
І безустанний цвіте май?
Где з небес сходять ангели божі
І насаджають земський рай?
Ходи зо мною, глянь: там кімната,
В кімнаті мати голубка
Стоїть в віконці і жде на тата,
Біля неї діточок купка.
В єй очах синє небо зоріє,
В личку веснує урода,
На устах тепле заранє мріє,
А з чола дише погода.
В кімнаті стіни, мов сніг, біленькі,
На стінах святих ікони,
При стінах ложа, мов гусь, чистенькі,
В головах ложей мир сонний.
Серед кімнати накриті столи,
На столі хлібець насущний,
Збанок водиці і чарка соли,
Край стола стілець дворучний.
Вкруг коло хати цвіте барвінок,
І біждеревка тройгілє,
І любимене, і розмаринок,
В углах кімнати — мир-зілє.
Надійшов татко, вибігла мати,
Вибігла дітей копичка,
Сплесли в долоні, яли вітати,
В руки цілують і в личко.
Стислись, зв'язали в м'який клубочок,
Кожде по свому любує,
Сплелись воколо в цвітний віночок,
Отець їх взаєм цілує.
І бач, провадять в віночку няня,
Мов царя в злоті престоли,
У єдних ліска, у других крисаня,
Найменше тягне за поли.
І посадили до стола тата,
І самі сіли смирненько;
Ясніє воздух, вонить кімната,
Леготи дишуть тепленько.
Бо кругом стола гості докола,
Любві сімейной друзя всі,
Ангели божі, святий Никола,
І сам божейко з небесі.
Радість в кімнаті, но цить! Хтось плаче?
"Чого ти плачеш, мій любко?" —
Звідує мати, а татко каже:
"Бо-м в моєм раю, голубко!"
