Королева Сонька - Ірина Звонок

  - Скажена кицька. Кров мені пустила. За що? Хіба я тобі зробив щось погане?

  - Чого лізеш до мене?! – розлючено просичала вона.

  - Тому що я – чоловік, а ти – жінка, – реготнув він. – Хочеш, я покажу тобі, що чоловік та жінка роблять у ліжку?

  І він знову жадібно накинувся на дівчину. Мацав її тіло крізь ковдру, цілував, залишаючи на шиї  червоні сліди. І пристрасно шепотів:

  - Не бійся. Я знаю, що робити, щоб не було дитини.

  Сонька прийшла у відчай. Вона боялася покликати на поміч, щоб не звинуватили її. Бо хто повірить, що вона нічого не робила, щоб принадити Івана. Вона вже знала, що у таких випадках завжди звинувачують дівчину. Вона втрачає честь. А чоловікові нічого не буває.

  Іванові кістки боляче впивалися у ніжне тіло дівчини. Сонька вертілася та пручалася, намагаючись висковзнути з його обіймів. І молилася, щоб трапилося чудо і він залишив її у спокої.

  І чудо таки трапилося. Іван Баба зненацька застиг, закотивши очі і не випускаючи дівчину з обіймів. Сонька навіть злякалася. Вона подумала, що його шляк трафив. Через мить він рвучко відштовхнув дівчину, зіскочив з ліжка і мовчки вийшов з опочивальні.

  Дівчина підхопилася з ліжка і побігла до дверей, щоб зачинити їх на засув. Не доведи Господь, Баба повернеться! Вона не розуміла, що сталося, але дякувала Матір Божу за рятунок.