Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде - Вікторія Ковзун
Та чому ж тоді я дивлюся на сонце, і мені здається, що це він усміхається своєю чарівною усмішкою та зігріває мене своїм теплом? Чому я вслухаюся у шелест листя, і мені здається, що це його подих ним шелестить? Чому я заплющую очі, і мені вже здається, що він тут, переді мною, він простягає свою руку та веде за собою… А коли я розплющую, то бачу тільки голку з нитками та немитий чорний казан десь на задньому плані.
О, я мала б забути його, бо Доля розвела нас в різні сторони, щоб більше ніколи не звести! Я хочу викувати з себе відважного воїна – натомість я поводжуся, як нещасна героїня сентиментальних романів, яка була настільки дурна, щоб закохатися в незнайомця із першого погляду!
Незабаром голка та нитки покоїлися у призначеній їм скриньці. Я перешила одіж на свій манір, пустила сорочку поверх брюк і затягнула темним корсетним ременем — таким був мій новий образ, поява якого символічно ознаменувала ті зміни, що відбулися в мені під впливом бандитського гартування.
Та не встигла я вдосталь накрутитися і намилуватися собою коханою, як несподівано повернулась ватага. Повернулась і тут же застигла, побачивши моє перетворення. Гастон віджив перший та збив усіх в купу:
– Шановне братство, якщо чарівна сеньйорита змінює образ, але цього ніхто не помічає, то світ чекає апокаліпсис. Будучи таким свідомим братством, ми просто не можемо цього допустити!
– Цирк… – почав Горинич, та його осікли.
– О прекрасна феє! – виступив наперед Гастон. – Хоч я не бачу сяйливих крил за Вашою спиною, проте вони Вам і не потрібні. Якби були ще й крильця, світ би осліп від Вашої краси!
Удам, що я знала, наскільки він красномовний.
– Достоту неймовірне перетворення! – доєднався Грицько. – Кумекаєш, це як в казці про гидке каченя…
«Що?!»
– В житті не бачив кращого прикиду! – штурхнув його Керрі.
– Ні, знань з вашої мови недостатньо, щоб висловити усі враження, – в один голос видали джарайці. Як завчену фразу видали.
– Ти наче прекрасна троянда: така ж ніжна, така ж гордовита і з тисячею сенсів під голчастим покровом! – ну, мав же Тео на Беатріче тренуватись.
– І все одно не Меланка! – заперечив Грицько.
– Класно, – без викрутасів сказав Піт. – Тобі личить.
Таким чином, оцінка вийшла занадто туманна… і я ще не вирішила, чи будемо відточувати джарайські єдиноборства. Аж раптом цю виплекану ідилію бездушно перервали.
– Біда! Біда! – надриваючись, кричала Беатріче, залітаючи в табір.
