Коріння Бразилії - Сержіу Буарке ді Оланда
1. Інтелектуальне життя в іспанській Америці й у Бразилії
Зникнення архівів деяких університетів, наприклад Ліми та Чукісаки, є причиною відсутності точних даних щодо кількості випускників цих навчальних закладів. Проте не виглядає перебільшенням припущення одного з істориків, який оцінює їхню загальну кількість по всій іспанській Америці в близько 150 тисяч осіб. Точно відомо, що в період із 1775 року до здобуття незалежності університет міста Мехіко підготував 7850 бакалаврів та 473 доктора і ліценціата[244]. Цікаво порівняти цю кількість із уродженцями Бразилії, які протягом того ж самого періоду (1775—1821 роки) здобули вищу освіту в університеті Коїмбри: їх було в десять разів менше, або ж, в абсолютних цифрах, 720 осіб[245].
Таким само вражаючим є контраст між іспанською та португальською Америками у впровадженні іншого важливого інструмента цивілізації — друкарської справи. Відомо, що вже в 1535 році у Мехіко друкувалися книжки, а через чотири роки там було відкрито контору ломбардійця Джованні Паолі[246], або ж Хуана Паблоса, який працював перше у німецького друкаря Іоанна Ґронберґера з Севільї. Із Нової Іспанії друкарське мистецтво ще наприкінці XVI століття поширилося й на Ліму: дозвіл на відкриття друкарської майстерні в столиці Перу датовано 1584 роком.
У всіх головних містах іспанської Америки поліграфічні установи існували вже близько 1747 року. Саме цього року в Ріо-де-Жанейро з’явилась і незабаром, за королівським наказом, була закрита майстерня Антоніо Ізідоро да Фонсеки[247]. Королівським листом від 5 липня того ж року наказувалося вилучити та повернути до Португалії коштом власників і на їхній ризик «друкарський шрифт», оскільки недоречним було в Бразилії «у теперішній час друкувати газети та невигідно, аби друкарі займалися своєю справою там, де витрати вищі, ніж у Королівстві, звідки й можуть завозитися друковані книжки та газети, причому за той самий час, за який надходитимуть ще й дозволи, надані Інквізицією та Нашою Радою з керування заморськими територіями, без яких заборонено друкувати та поширювати надруковане».
Ще до початку ХІХ століття, коли в Бразилії після прибуття португальського королівського двору де-факто було запроваджено друкування, кількість творів, виданих у Мехіко, за підрахунками Хосе Торібіо Медіни[248], сягнула 8979, які за століттями розподілялися так:
XVI століття ..........................251
XVII століття ........................1838
XVIII століття .......................6890
На початку ХІХ століття, до 1821 року, у Мехіко було надруковано понад 2673 творів. Отже, за весь колоніальний період з друкарських верстатів цього міста світ побачили 11 625 творів.
Не дивно, що вже наприкінці XVIII століття там же почали друкувати й американську періодику, коли в 1671 році в лавці Бернардо Кальдерона з’явився перший номер «Gaceta».
Хоча кількість друкованої продукції Ліми значно поступалася здобуткам Мехіко, вона, утім, також гідна уваги. Медіна зміг навести назви 3948 творів (знайомих йому de visu[249] або з достовірних джерел), які були надруковані у видавництвах перуанської столиці у період з 1584-го по 1824 рік.
З питань книгодрукування колоніальної доби в іспанській Америці варто ознайомитися з такими останніми працями, як блискуче й вичерпне дослідження Хосе Торреса Ревельйо
