Безлюдні острови 6-7 - Вальдемар Лисяк

Найдотепніше про питання суперзнання Церкви (Церква знає набагато більше, ніж говорять усі відомі факти, але... навіть не намагається документувати свої х "істин") сказав Єнджей Морачевський в "Оповіданні згідно старовинних книжок, якою була була Польща в минулому..." (Познань 1850). Доходячи до кінця конфлікту між єпископом і королем, він, замість опису, видав таке речення:"Я не буду описувати цього вам, бо то на кожну річницю святого Станіслава ксьондз говорить тобі з амвону, і ви, мабуть, знаєте про це більше, ніж я". Чудова іронія, навіть якщо і ненавмисна. – Примітка Автора

31

Справжні поляки завжди надзвичайно зневажали цей орден. Датський критик Георг Брандес, автор однієї з найкращих книжок (якщо не найкращої), які іноземці написали про Польщу ("Польща", Львів 1898), згадував після свого перебування на Віслі 1885 року: "В Варшаві мені розповідали, що якийсь бідний учитель був удостоєний ордена св. Станіслава, який завжди ховав в шухляду і використовував лише для того, щоб лякати дітей, коли ті сильно пустували. Коли його молодший хлопчик кричав, батько пригрозив: "Якщо ти знову закричиш, я тобі за обідом повішу орден св. Станіслава".. Це спрацьовувало!". – Примітка Автора

32

Насправді, в останньому випадку йдеться про цілком забутого економіста ХІХ ст. Але ж кожен мешканець Варшави ідентифікує назву цієї вулиці виключно з єпископом, якого багато видань, зокрема енциклопедії, називають Станіславом Щепановським. – Примітка Автора

33

Вірш Вальдемара Лисяка