Діти Безмежжя - Олександр Павлович Бердник

У відповідь через простір понеслися прокляття Огунди. А вслід за ними кораблі з вогняними кристалами. Страшні вибухи потрясли поверхню Місяця. Вгору полетіли скелі, пара і дим від дерев. На місці вибухів з’явилися страшні глибокі прірви. Один за одним летіли кораблі, випаровуючи воду і життя на Місяці. Тоді Апуїн, який залишився живий разом з Асурамія та кількома помічниками, дав наказ знищити гніздо Огунди на Землі.

Ми у відповідь на підступ тирана послали бойові кораблі з вогняними кристалами на Лемурію. Фортеця, де засів Огунда, вибухнула. Ми бачили з Місяця, як ЇЇ охопив яскравий вогонь. Але на цьому страшна битва не закінчилася. Безумні жерці, вірні Огунді, й тепер кидають на Місяць страшні кораблі. Вони бажають знищити разом з Ануїном та його друзями навіть згадку про Синів Вогню та їх заповіт про любов і братерство. Але так не буде.

Наступає час великого очищення. Караюча Рука Космосу простягнулася на Землю. Лемурія розколюється на частки. Спопеляючий вогонь пожирає її, щоб очистити місце для майбутніх поколінь.

Ануїн велів мені записати на кристалах Сура-па розповідь про минуле Лемурії. Він впевнений, що майбутні люди Землі знайдуть ці записи і прочитають їх. Вони будуть любити один одного. Вони будуть братами. Між ними не буде насильників і тиранів. Вони запалять навколо всього Сонця той вогонь любові, який принесли від Великої Матері Сини Вогню.

Шлю тобі свій поклін і любов, мій далекий брате! Хто б ти не був, який би ти не був — ти мій брат, якщо серце твоє горить полум’ям любові і єдності. Пам’ятай: Лоно Великої Матері не триматиме в собі ненависті і розбрату, рабства і приниження, розпусти й загнивання духу.

Ануїн і Асурамія з тими братами своїми, які ще лишилися живі, покидають Місяць. Віднині він буде пустельним. Повітря його і вода випарувалися, і він перетворився на конаючий світ. Ми полетимо на інші планети. Ми будемо шукати братів своїх, поки на Землі знову не спалахне іскра Знання. Довго ждати цього часу, але він наступить. Асурамія вірить в це і посилає далеким нащадкам серце своє, яке вміло любити.

Довго мовчали Зоря і Добромир, хоч давно вже закінчилася розповідь кібермашини. Дівчина дивилася кудись у простір, і в її темно-синіх очах блискотіли іскри давноминулих пожеж, голос Асурамія відлунював сердечною пересторогою. Вона важко зітхнула, якось по-дитячому сказала:

— Жаль.

— Кого? — не зрозумів Коор.

— Усіх, — витерла вологі очі дівчина. — І лемурів, і Асурамія, і життя, яке загинуло на Місяці.

— Асурамія жаліти негоже, — весело сказав Коор. — У нього, безумовно, було життя, насичене боротьбою і любов’ю. А що можна побажати людині, коли вона у вічній боротьбі за Істину? Нічого!..

— А мені здається, що тут багато казкового, — раптом озвався Добромир. — Асурамія все змішав: війни з волі людей і геологічні катаклізми на Землі. Яке це має відношення одне до одного, не розумію? Хіба від того, що в Лемурії панували розбрат і ненависть, могла статись катастрофа? Дуже містичний висновок!

— Як сказати, — серйозно відповів Коор. — Певна символічність є, але його розповідь треба зрозуміти. Добре, що я попрацював над перекладом древніх символів на наші поняття і термінологію, а то взагалі була б абракадабра. А щодо взаємозв’язку між станом планети чи людства і Космосом — то я не згоден з тобою, хлопче. Зв’язок всього, що є в Бутті, — це філософська аксіома. Тільки є очевидний, видимий зв’язок, який може пізнати всякий, хто має очі або вуха, а є зв’язок глибинний, не вивчений людьми на певному етапі розвитку. Багато говорити не будемо, часу обмаль і незабаром за вами прилетять. Скажу лише свою думку, а ви думайте. Можна дивитись на Космос як па єдиний організм. Кожна система, планета в ньому — енергетичний вузол, клітина. Вони не існують самостійно, безвідносно до всієї Безмежності, а, навпаки, у повному взаємозв’язку. Будь-який імпульс — магнетичний, електромагнітний, гравітаційний чи соціальний, так-так, я не випадково сказав — соціальний, — передається по численних каналах всьому організму, як імпульс кожної клітини в нашому організмі теж передається по нервовій системі. Інакше й бути не може.

Але якщо ми визнаємо взаємозв’язок у нижчих аспектах, тобто в електромагнітних, гравітаційних і так далі, то чому б не визнати його в психічному. Чому, я питаю? Хіба життя не вища форма існування матерії? Хіба воно в такому разі не має більш могутніх каналів взаємозв’язку з Єдиним Організмом Космосу? Потім. Якщо на якійсь планеті стан певного розвитку, скажімо соціального, має катастрофічний, антиеволюційний характер, то як повинен реагувати Космічний Організм? Як хірург. Видаленням своєрідної гангрени, знищенням шкідливого тіла. В нас це роблять лейкоцити, а в Космосі — єдине енергетичне поле, яке відновлює порушену рівновагу і збуджує активність планети для очищення її від баласту. Зрозуміли мою думку?

— Зрозуміти зрозумів, — почухав голову Добромир, — але вона все-таки несподівана.

— Ха-ха! А ти все бажаєш звичайного. Бережись, хлопче, зашкарублості думки. Я висловив тобі не догму, не закінчену теорію, а гіпотезу, яку треба розвивати.

— Мені подобається твоя гіпотеза, Кооре, — сказала Зоря. — Вона діалектична і послідовна…

— Спасибі, — комічно вклонився Коор. — Більше мені нічого не потрібно. Аби жінка схвалила. До речі, сигнал. Прилетіли по ваші душі.

Через кілька хвилин, розпрощавшись з гостинним Коором, порушники дисципліни летіли в реактивному вертольоті до своєї бази в кратері Коперніка. Внизу мелькали прірви і цирки, щілини і «моря». Дівчина дивилася на звичний пейзаж, але бачила за ним інше. Сумне обличчя Асурамія, звернене до палаючої Землі, його руки, простягнуті в прощанні до своєї колиски, і гримотіння жахливих вибухів, які пожирали в нещадних вихорах матерії примітивне життя Місяця.

І в серці її променіла