Заміж? Не піду! - Енжі Собран

Ізабелла Фетисова, уроджена арх СКайдемантл

Зграйка пошепки розбіглася по залу, підхоплена притихлими адептами, які з інтересом спостерігали за подіями. Засперечалися, заголосили обурено ті, що пройшли сьогодні Вибір. Присутні тут куратори та старшокурсники натягнули на обличчя єхидні посмішки, приготувавшись з усією увагою стежити за подіями...

- Попкорну не вистачає, - буркнула собі під ніс і привітно посміхнулася, помітивши замислений погляд Зейна, який обернувся до мене.

Гомін наростав, студенти сперечалися все голосніше, запекліше. Попереду мене непомітно виросли відразу дві спини. Скривилася, розмірковуючи над цією загадкою, і протиснулася між ними.

- Я ж не дівчинка, - випалила, придушивши бажання показати язика братові, що докірливо подивився на мене.

Ректор, який доволі довго з поблажливою посмішкою спостерігав за драмою, що розпалювалася перед ним, заклично постукав по мармуровій колоні. Почекав пару секунд і голосно запитав:

- Номер двадцять три, якщо не помиляюся?

- Хамлаін арх Голеннтаз арх Підрамон, кронпринц Пефраука, - сповнений пихи та гордості величаво кивнув принц.

- Ви пропустили мою вступну промову? Або куратор не пояснив вам складні для засвоєння моменти? - запитальний погляд ректора ковзнув по групі чоловіків, зупинившись на незнайомому мені викладачеві. - Що ж для тих, хто на косоголі* повторюся. В Академії Корвернок немає титулів і рангів, будь ви хоч тричі архом, тут ви всі рівні. Тому ваше ім'я мені знати ні до чого, - тихіше промовив Селліран Чандеел і смішки стихлі як за помахом чарівної палички. - Що стосується вашої заяви, то дозвольте дізнатися, як саме у вас відібрав феніра адепт номер п'ять? Я не бачу на вас ран. Зброю на Вибір було не пронести? Невже, налякав вас урміусом? - нова хвиля реготу прокотилася по залі.

Ректор посміхнувся і знову уривчасто стукнув по колоні:

 - Я бачу, ви всі втомилися, та й час уже за північ, а на світанку вас чекає тренування, але мені все ж доведеться вас трохи затримати й прояснити деякі моменти. Сьогодні ви всі пройшли випробування Вибором. Хтось обирав сам, когось обирали, але виявитися тут ви могли тільки в тому випадку, якщо вибір збігався. На першому завдані кожен з вас отримав річ несе необхідні йому знання, - на цих словах я знайшла очима Джана та усміхнулася, згадавши «Правила поведінки принців», немов зрозумівши, про що я думаю, хлопець скривився.

- На другому завдані ви всі отримали якусь здатність, розкривши свій дар, - піднявся зацікавлений гул. - Давайте, не будемо сьогодні затримуватися довше, ніж потрібно, - підняв руку ректор, закликаючи до тиші: - завтра вам все детально пояснять викладачі та куратори, а якщо залишаться питання, я до ваших послуг. На третьому ‑ ви отримали в дар магічну річ, відтворену для вас магією творення. На четвертому – вам прочинилися історія вашого роду, давши підказку. І на останньому уроці ви познайомились з магічною істотою – магіком, вашим вірним другом та  компаньйоном. Всі ви знаєте, що магіка можна привчити, лише назвавши його справжнє ім'я, яке вам відкриє напівсвіт, - посипалися підтвердження: - Так ось, номер двадцять три, як звуть феніра?

- Я не повинен вимовляти вголос його істинне ім'я, - насупившись, випалив незадоволений принц.

- Не повинні, - кивком голови підтвердив ректор, - але покликати ви можете його і подумки. Покличте! - наказав суворо.

Принц розгубився, очі забігали в пошуках підказки, але підказати було нікому. Зупинилися на мені:

- Це він завадив мені дізнатися  ім'я та встановити ментальний зв'язок! - тицьнувши в мене пальцем, заверещав принц.

- Номер п'ять покличте феніра, - перекрикуючи сум'яття, що виникло знов, розпорядився ректор.

Але мені навіть кликати не довелося і фенір, і цербер моментально опинилися біля мене. І якщо пташеня встало за спиною, то цербер покірно ліг біля моїх ніг.

- Ось воно навіть як, - окинувши зацікавленим поглядом нашу композицію, посміхнувся Селліран Чандеел і, відвернувшись до принца, продовжив: - Вибери вас фенір, номер двадцять три, він би вже стояв поруч з вами. Магіки не речі, їм не можна наказати. Але вам не варто засмучуватися: випробування Вибором ви можете пройти і в наступному році, - принц відкрив рот, збираючись заперечити, але на диво не вилетіло ні звуку. - А тепер все спати. Тренування ніхто не відміняв. Магік сьогодні ночують в ваших кімнатах, щоб зв'язок закріпилася, а вранці ви їх відведете до побратимів. І не забудьте погодувати. З усіма питаннями та складнощами до кураторів!

І не чекаючи поки замовкнуть обговорення, ректор покинув джерело. Викладачі потягнулися услід за ним. Ми теж не стали затримуватися та під пильним поглядом Роелка Іроама запитально вигнувшого темні брови, втекли до мене в кімнату.

Як би Фоксі не хотілося обговорити те, що сталося, а брату дізнатися подробиці, біля своїх дверей я попрощалася з усіма. Лише йдучи, Трей торкнувся рукою однієї з голів цербера, і я помітила як перетікає з його пальців магічний потік:

- Тобі не вистачить сил на трьох, - пояснив він, і мене знову огорнуло теплою хвилею рідної магії.

«Спи, сестричка. Солодких снів», - побажав Трей, посилаючи мені уявну усмішку і обійми.

Послала йому відповідь, вперше шкодуючи про необхідність дотримуватися конспірації. І чому тут так не люблять принцес?