Подружжя мимоволі - Олена Гуйда

І за мить спалахнув стелаж, поряд з Іллейною, після рукав її форменої куртки.

– Припини! Шейлі, – Тайраш кинувся до неї, міцно обійняв, притиснувши до себе, відчуваючи, як хлюпоче магія, намагаючись вирватися назовні.

“Лайрелін! Потрібно забрати їх звідси!” – пролунав стривожений голос Аргріма в голові.

Рашу не потрібні були пояснення. Перед внутрішнім поглядом з'явилося плато у Північних скелях. Чому саме воно? Важко було сказати. Може, тому що там уперше став на крило Аргрім.

– Він мав рацію! – прошипів раптово за плечем голос Лейни. – Ви заслуговуєте на те, що з вами відбувається!

Раш підібгав губи. Його колишня коханка мала право злитися. Але він ніколи їй нічого не обіцяв. І зараз, йому відверто було не до її озлобленого шепоту.

За півкроку від драконів відкрився портал, що мерехтів сріблом. Повіяло морозним вітром і снігом.

Плече обпік різкий біль за мить до того, як Раш поцупив Шейлі в гори. І якщо говорити правду, він не особливо звернув на це увагу. Тому що за цим магічним сплеском було ще одне – передчасний виліт дракониці. І залишається молитися всім богам драконів, щоб вона змогла піднятися в небо.