Ми - дракони - Тала Тоцка

— Швидше, оживила. Ти вмирав, Ітем Родерік, а вона поділилася з тобою первородним вогнем, тепер ти її кровний.

— Кровний? — здивовано нахилив голову Рас. — Це як?

— Ваш зв'язок сильніший, ніж родинний. Ви кровні. Якщо з принцесою щось трапиться, ти зараз же впадеш замертво, так що бережи її, якщо тобі дороге життя.

Івейна, що весь цей час ховала обличчя на плечі свого кровного, випросталася, витерла очі і подивилася на Сибіллу:

— Як я можу повернути братів? Що мені потрібно зробити?

Та пильно глянула в обличчя Івейні і замість відповіді запитала:

— А на що ти заради цього готова?

— На все, — занадто швидко відповіла Ів, —я готова на все. Допоможіть мені.

— Так вже й на все? — у голосі рудої відьми відчувалося кепкування. — Не кидалася б ти словами, принцесо.

— На все — вперто повторила Ів. Тоді Сибілла підібгала губи і мовила:

— Ну, добре. Тоді слухай. Ти повинна розбудити амулет, надіти на кожного з братів, і вони знову приймуть людську подобу. Або драконячу, як пощастить.

— Я намагалася, — Іві в розпачі змахнула руками, немов показуючи, як вона годинами погладжувала, гріла в долонях амулет, і навіть спати з ним лягала, — у мене нічого не виходить!

— Ти виткала його зі своєї іллами, принцесо, щоб послабити дію чорної магії, — Сибілла підійшла ближче, — і в тебе вийшло, ворони стали орланами, а в себе ти увібрала риси того рибалки, що знайшов тебе. Ти обірвала магічний зв'язок з Алентайною, вона впевнена, що вас немає на цьому світі, інакше вже давно б до вас дісталася. На більше його не вистачило, амулет виснажився і заснув, та щоб розбудити його, ти повинна закликати чорну магію, а за неї потрібно платити.

— Скільки? — прошепотіла Івейна, Рассел стиснув їй плече.

— Ти не розумієш, дівчинко, — похитала головою Сибілла, — чорній магії не потрібні ні гроші, ні навіть роки життя, як бере Езара. Кров. Королівська кров дракона — ось та плата, яку вимагає чорна магія за цей амулет. Алентайна прийняла пітьму в свою душу, амулет пробуджується кров'ю, а чому інакше магію називають чорною?

— Що я повинна зробити? — голос Іві був ледь чутний.

Чаклунка виставила руку вперед, перевернувши вгору долонею, у них на очах повітря пішло брижами, стало сріблястим, а потім з вихору сріблястих точок виткався гострий кинджал і ліг в простягнуту долоню.

— Окропити амулет кров'ю дракона. Обирати тобі: батько, будь-хто з братів, кузен твій теж згодиться.

— Дастіан... — простогнала Івейна, ховаючи обличчя в долонях.

— Так, він, — кивнула Сибілла, — заодно розчистиш братам шлях до трону. Тільки дивись, це не просто краплі крові, що можна отримати з розсіченого пальця. Кров повинна бути з самого серця. Ти сама обереш, чиї груди проб’єш цим кинджалом, і як тільки кров серця дракона потрапить на амулет, він оживе, вбере в себе первородний вогонь, і ви знову станете такими, як раніше.

У будиночку стало так тихо, що, здавалося, навіть повітря дзвенить від напруги.

— Чому ви така жорстока? — тихо сказала Івейна, опустивши плечі. Расселу було боляче на неї дивитися.

— Хіба це я, принцесо? Хіба це мені потрібна твоя кров? Тут я всього лише провідник, я не вимагаю від тебе плату, але магії потрібна жертва, такий закон. Ти хочеш перемогти зло, але як? Кліпаючи віями і втираючи сльози? Ні, моя люба, зло можна перемогти тільки злом, треба лише щоб воно було в руках людини з чистим серцем. Меч сам по собі зло, але якщо він використовується на благо, хіба він не допомагає перемогти інше зло? А справжнє кохання, то є жертва, моя мила. Якщо ти кохаєш своїх батьків і братів, то повинна чимось пожертвувати... до речі, — її немов осяяло, — я зовсім не подумала, цей твій коханий, адже він теж дракон? Ось і добре, якщо він тобі дорогий, то і він підійде. Так навіть краще, коханого ти собі потім іншого знайдеш, до доньки дракона черга буде стояти від Пікових Скель до Південного моря, а батька і братів можна і поберегти.

Івейна здригнулася від цих слів і знову притулилася обличчям до плеча Северіна. Рассел з болем дивився на худенькі плечі, що здригались від сильного плачу, і усвідомлення того, що він нічим не може допомогти, вивертало душу.

— Чому я нічого так і не згадав, Сибілло? — неголосно запитав він чаклунку. Та скосила очі на Івейну.

— Все прийде саме собою, Ітеме Родеріку, як тільки вона розбудить амулет.

Іві знову здригнулася, Рассел хотів було її обійняти, але вона відвела його руки, підняла голову і рішуче вимовила.

— Добре, я згодна, Сибілло. Дайте мені кинджал.

— Подумай добре, принцесо, — відвела руку з кинджалом руда відьма — ти ж пам'ятаєш, що загрожує тобі за зв'язок з чорною магією?

— Так, — твердо відповіла Ів і простягнула руку, — я знаю.

Сибілла посміхнулася одними лише кінчиками губ, піднесла кинджал до губ, подула, з її рота вирвалася чорна хмара, що вкрила лезо і просочилася всередину. А потім чаклунка простягнула знаряддя Івейні.

— Поквапся, принцесо, я пустила чорну магію у світ, у тебе зовсім мало часу. До речі — вона знову відвела руку з кинджалом, коли Івейна потягнулася за ним, — забула тебе попередити, ти нікому не повинна говорити про це, інакше рівновага порушиться, і амулет не прокинеться. І всі жертви будуть марні. Якщо Алентайна дізнається, що ви живі, вона випустить з себе пітьму, і тоді вас вже нічого не врятує.