Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Видима частина виявилася лише ярусом генераторної, конструкції Джерела йшли глибше під підлогу. Я спустився туди засміченими сходами, щоби побачити основу фонтану: дзеркало з невідомого сплаву і чотири кам’яні дуги, які утримували над ним паралелепіпед, розмір якого неприємно нагадував труну.

Я знав це місце, жодного разу не бачив, але знав. Може, почала проявлятися заблукала пам’ять містера Флапа? Ні, знайомим було відчуття — так зі мною було в прóсторі Золотих Воріт. Магія тут є, але я її не бачу.

Чорні брижі закрутилися в повітрі, безконечний шелест забив вуха, наче вата. Шерех прийшов.

«Ти знахабнів, чудовиську! Я тут справами займаюся, а ти перед очима майориш!»

Монстр звернув на мене уваги, і в приміщенні несподівано посвітліло. Ліхтар яскраво освітив величезне дзеркало, кам’яні опори і підвішений між ними кокон у вирі чорного листя. Ми десь хвилину дивилися одне на одного, а потім Шерех чомусь вирішив, що він голий.

Мамо моя! Я думав, мене вже ніщо не здивує. Помилявся. З іншого боку, чого можна чекати від амулета, нехай древнього, великого і зробленого простими людьми.

Це — дуже древнє і категорично заборонне нині чаклунство, я сам про нього взнав лише недавно. Особливих зусиль воно не вимагає, але за оманливою простотою реалізації ховається майже непередбачуваний результат. Наприклад, мого Макса змушує рухатися сутність мертвого собаки, але це випадок, майже чудо, а самостійно і навмисне мене вистачало лише на комах. Для того, щоби цілеспрямовано створити духа, який забезпечує стабільність Золотих Воріт, була потрібна людська жертва і титанічні зусилля цілої бригади магів, зате за складністю тамтешні сторожові прокляття непорівнянні з класичними. Складність, у ній вся проблема! Аналогічно і управління Світовою Віссю довірили одному з двох людей, які пропали в лазареті.

І стала ця особистість одною з фундаментальних констант нашого світу, правда, уже не цілком людською. Вгадай, хто? Шерех — єдиний нежить, який відгукується на заклик чорних магів. Він був здатним на більше, ніж старанно сконструйоване прокляття Диктату Волі, створити його набагато простіше, зате контролювати майже неможливо. А чи потрібно?

Я потягнувся до кам’яної опори і відчув під долонями тонкі вібрації некротичною магії. Ці камені знаходилися там і тут, в двох світах одночасно. Яка дивовижна істота!

«І як це?»

Шерех нагородив мене спогадом, образом, спресованим зі своєї неймовірної пам’яті: трубка в горлі, руки і ноги наче перестали існувати, пучки дротів, які тягнуться до голови, і болісне відчуття невідворотності чогось жахливого.

«Спокійно, хлопче, все під контролем.»

Таке звертання Шереху не сподобалося.

«Хочеш сказати, що там, в коконі, баба?»

Нещасний монстр впав у ступор. Мало хто ким колись був? Я, он, колись був одночасно сперматозоїдом і яйцеклітиною, шизофренічний, мабуть, стан.

Шерех заглибився в неймовірні за глибиною філософські розуми про первинність курки і яйця. Ну, це надовго.

От тепер можна було зупинитися і подумати. Наприклад, про те, як люди, які не відчували магії безпосередньо, збиралися суміщати два різнорідні прокляття. Наші метри, наприклад, намагаються з таким не зв’язуватися — ризиковано. Передбачити все неможливо, контролювати процес доводиться особисто, через плетіння, і отримувати відкатом по голові теж, без посередників. Якщо хтось хотів зупинити роботу «ла-ла-ла», йому слід було скористатися штатними засобами.

Чи не в цьому суть?

Зловісний ВІН передбачив спроби зупинити експеримент, в тому числі, і з боку колишніх соратників — в первинний пристрій просто не було закладено можливості його виключити. Скорше, навпаки, ренегатів чекала пастка — те, що тримало реальність разом, мало волю і розум, і не хотіло помирати.

Я притиснувся до опори, намагаючись прийняти, усвідомити це дивне плетіння. Що, взагалі можна зробити з такою штукою, в принципі? Міркування Чарака про переривання підрозумівали індивідуальне Джерело або пасивний артефакт, тоді як центр уособлення Шереха більше нагадував мені неініційованого мага, який погано себе усвідомлює. А це специфіка, яку не всякий професіонал знає. Ті ж самі Кайдани Вибавлення не застосовують до чаклуна, який знаходиться при тямі, і я навіть знаю чому — вломить. Тобто, будь-яка спроба заткнути фонтан Тьми повинна починатися зі знищення Шереха, а він живий, і нікуди не дівся.

Яка мораль?

Поліз нагору оглядати переривач. Розпізнати у цьому Кайдани Вибавлення не виходило, зате маленькі круглі заглиблення під Ключ вгадувалися легко.

Є лише один спосіб прибити мага пасивним прокляттям — різким ударом перекрити його можливості оборонятися, значить в системі повинні бути потужні накопичувачі, а вже їх-то завжди можна розпізнати без проблем. Можливості Шереха я собі приблизно уявляв, але відповідної сили зброї я не бачив. Енергія текла масивом переривача, велично і рівномірно, ніде не демонструючи неоднорідностей чи турбулентностей. Пуск артефакту міняв напрямок потоку, але ніяк не міг вивільнити все нараз. Таким чином, створена тими самими «ангелами» конструкція присутність Шереха ігнорувала. З чим кретинів і вітаю. Топтатися тут стільки часи, он, навіть колію провести, і не допетрати, що стóрожа Джерела треба гасити до початку ритуалу!

Щоби передбачити результат цеї профанації, мені не було нужди знати нюанси вибудовування знаків. Активований переривач починав давити на Джерело, а Шерех — відступати, намагаючись зберегти свою цілісність. На якийсь момент контакт між всесвітами переривався, але рано чи пізно енергія артефакту висихала, і нежить відновлював себе, як оживають підняті некромантами небіжчики. Тріумфальне повернення Потойбічного накладалося на загальносвітовий фон, створюючи ефекти, тонкощі яких мене, по-хорошому, не цікавили (міг же монстр трохи перестаратися спросоння!). Головне, що Шерех і був Світовою Віссю, що стверджувала правильний порядок речей.

Подумати лише, а ще так недавно, я би за його знищення півжиття би віддав.

Можна порозмірковувати про стосунки Шереха і інших нежитів (недаремно в місці його зосередження нема більше нікого, хоча, здавалося, он вона, дорога на цей бік), або прикинути, чи зможуть чорні маги втримати контроль над Джерелами, коли найпотужніше з них зникне. Лише от що буде, якщо Чудесники зрозуміють причину своїх невдач, тупо прийдуть і оглянуть місце дії? Це зараз проникнути в сховок неможливо (Шерех за цим прослідкує), але Літургія Світла запускає переривач на відстані! Не знаю, що за геній придумав такі дивні чари, краще би він здох в колисці. Безсмертного монстра можна було вразити чисто фізично. Ну, хоча б, через он той гробик.

Треба, однак, рятувати чудовисько. Зараз Чудесників розігнали, але їм це не вперше, а мені треба обламати їх не на століття, а назавжди. І справа тепер не лише в особистій помсті. Я — чорний, мене світ влаштовує таким, яким він є, і не цікавить думка всіх інших. Хай здохнуть! І