💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фентезі » Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд

Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд

Читаємо онлайн Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд
птах не наближався і не робив спроб напасти.

При вигляді хижака незнайомець стиснувся, як кролик при вигляді яструба.

— Шкодую, але нічим не можу допомогти, — вимовив Річард, коли птах зник. Він озирнувся в напрямку воза, що був уже за найближчим пагорбом. — Я подорожую разом з дружиною та своєю родиною в пошуках роботи і місця, де зможу зайнятися улюбленою справою.

Він не додав, що його улюблена справа — повстання, якщо тільки у нього буде шанс, якщо будуть люди, готові піти за ним. У нього є набагато важливіші турботи, ніж захист якого-небудь села.

— Але, лорд Рал, мої люди потребують…

— Чому ти мене так назвав? — Річард різко розвернувся.

— Я… прости мене, — подорожній проковтнув клубок у горлі. — Я не хотів тебе розсердити.

— З чого ти взяв, що я — цей як його там… лорд Рал?

Хлопець повів рукою, намагаючись знайти слова.

— Ну, ти… ти просто… він і є. Не уявляю… що ще я повинен сказати. Пробач, якщо образив тебе, лорд Рал.

Нагорі з'явилася Кара. Вигляд у неї був самий що ні на є зухвалий.

— Так, і що ми тут маємо?

Незнайомець вражено витріщився на неї і відступив назад, нахохлившись як зяблик і притискаючи до грудей міх для води, наче він був сталевим щитом.

Ззаду, з срібним ножем у руці, виступив Том, загородивши незнайомцю усі шляхи до відступу.

Обернувшись, хлопець побачив Тома, який височів над ним ніби вежа. Він відсахнувся і судорожно схопив повітря ротом, помітивши поряд з Річардом Келен. Всі вони були одягнені в простий дорожній одяг, але зараз, подумав Річард, вони не схожі на звичайних мандрівників у пошуках роботи.

— Будь ласка, — промимрив незнайомець. — Я не замишляв нічого лихого.

— Розслабся, — Річард кинув косий погляд у бік Кари: його слова призначалися і Морд-Сіт. — Ти один?

— Так, лорд Рал. Як я вже говорив, мене послав мій народ. Дякую, що ви не даєте волю своїй суворій натурі — нічого іншого я і не очікував. Хочу, щоб ви знали, я прийшов з добрими почуттями.

— Чому він називає тебе лордом ралом? — Запитала Кара Річарда тоном, в якому звучало скоріше звинувачення, чому питання.

— Мені багато розповідали про Визволителя. Який він, як виглядає, — вставив незнайомець. Усе ще притискаючи однією рукою міх, іншою він вказав на Річарда. — І ще меч. Я чув про меч лорда Рала, — його очі обережно піднялися до Келен. — І про Матір-Сповідницю, — вимовив він, кланяючись.

— Ну звичайно, — зітхнув Річард.

Він і раніше припускав, що треба ховати меч при появі незнайомців, але тепер зрозумів, як важливо буде прибрати його подалі відразу, як вони опинилися в населеній місцевості. Сховати меч буде відносно нескладно. Інша справа — Келен. Річард подумав, що, можливо, вони зможуть замотати її у ганчір'я і видавати за прокажену.

Хлопець обережно наблизився до Річарда, витягнувши руку з міом.

— Дякую, лорд Рал.

Річард сьорбнув огидну на смак воду і простягнув міх Келен. Вона заперечливо хитнула головою, відмовляючись. Річард зробив ще один глибокий ковток, перш ніж вставити корок і перекинути хутро через плече.

— Як тебе звуть? — Запитав він.

— Оуен.

— Ну що ж, Оуен. Чому б тобі не переночувати з нами? Наповниш водою хутра, а завтра вранці продовжиш свій шлях.

Ледве стримуючись, Кара стиснула зуби.

— Чому ти не дозволиш мені всього лише…

— Думаю, у Оуена є турботи, які ми всі розуміємо. Він турбується про своїх друзів і сім'ю. Вранці він піде своєю дорогою, а ми — своєю.

Річард не хотів, щоб хлопець зупинився на нічліг у темряві поруч з ними, де за ним буде складніше спостерігати, ніж у таборі. Вранці ж буде легко переконатися, що він не пішов за ними, а відправився геть. Кара, нарешті, зрозуміла намір Річарда, визначила своє завдання і заспокоїлася. Лорду Ралу не треба було навіть віддавати їй наказ. Він і так був упевнений, що охоронниця не залишить без уваги будь-якого незнайомця, поки вони з Келен будуть спати.

Разом з дружиною Річард попрямував до воза. Оуен, супроводжуваний Томом і Карою, пішов за ними, вертячи головою в обидві сторони.

По дорозі Річард допивав залишки води з хутра, а їх непроханий гість кілька разів подякував за запрошення та пообіцяв не доставляти занепокоєння.

Лорд Рал був намір простежити, щоб Оуен виконав свою обіцянку. Він знав, що Кара теж не забуде це зробити.

10

У возі Річард занурив міхи Оуена в барило, у якому ще була вода. Той сидів, притулившись спиною до колеса, і час від часу насторожено позирав на Річарда. Такими ж поглядами обдаровувала Кара. Охоронниці хлопець відверто не подобався, але це було звичайно для Морд-Сіт по відношенню до незнайомців, і вона знала, що це ще нічого не значить.

Тривоги щодо Оуена у Річарда чомусь не виникло. Він не відчував до хлопця ні неприязні, ні особливого тепла. Оуен був ввічливий і не становив загрози, але дещо в ньому викликало у Річарда… роздратування.

Том і Фрідріх принесли зібрані дрова і розпалили невелике багаття. Чудовий аромат соснової смоли рознісся по табору, так що запах коней став менш відчутний.

Час від часу Оуен кидав повний страху погляд на Кару, Келен, Тома і Фрідріха. Але найбільше його турбувала Дженнсен. Він намагався відвернутися, не дивитися їй прямо в очі, але руде волосся Дженнсен, сяюче в відблисках багаття, весь час приковувало його погляд. Коли Бетті

Відгуки про книгу Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: