Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Я сиділа так деякий час і міркувала, як бути далі і вирішила, що нехай поки все буде як є. Потім зберуся з думками, і поговорю з Леоном, все йому про себе розповім, а далі буду діяти по ситуації... Я вже хотіла повернутися на кухню, як почула важке зітхання - обернулася і завмерла: біля входу в оранжерею, на землі сидів Нейтан.

- Я багато, чого вмію і багато в чому розбираюся. Але абсолютно не розумію, що робити зі сльозами жінок - все це він говорив, не піднімаючи голови, а потім раптом скинув погляд і якось розгублено на мене подивився - я чимось тебе образив, Аріна?

- З чого Ви зробили такі висновки? - відповіла питанням на питання і присіла знову на гойдалки.

- Знову на Ви? Аріна, не треба, прошу! Просто, там, на кухні ти сміялася, жартувала, захоплювалася магією Андре, а після погляду на мене... У твоєму погляді було стільки болю, нерозуміння, а потім раптом образа і злість... Ось  я і питаю: що я зробив не так? Адже вчора все начебто було добре або я щось не так зрозумів? Або ти подумала, що мені не сподобалося те, що тобі цікаво спілкуватися з хлопцями? Аріна, ну будь ласка, скажи? - все це він промовив на одному подиху, і стільки болю і нерозуміння було в цьому монолозі.

І я розгубилася. Ну, і що я йому повинна сказати? Я мовчала, кілька хвилин обдумуючи як все викласти, щоб не погіршити ситуацію ще більше.

- Послухайте, Нейтан - почала, було, я, але він мене перебив.

- Послухай. Ми всі там, на кухні домовилися перейти на "ти" - пам'ятаєш?

- Так добре. Нейтан, я просто дещо згадала, там, на кухні і це зіпсувало мій настрій. І це ніяк не пов'язано з тобою! Ну, точніше з вчорашнім вечером. Вчора все було добре, зручно і комфортно. Ми поговорили, ти мені допоміг - все добре... Просто сьогодні, я раптом зрозуміла, що ви всі інші...

- Аріна, ти - почав, було, він...

- Ні, не перебивай! Як кажуть, я сама зіб'юся. Боги, як же я не люблю пояснення! Завжди все те, що говориш в такі моменти, все невпопад і не так сприймається, як хочеш це подати - я не помітила, що схопилася і почала ходити туди-сюди - Нейт, мені дійсно подобається спілкуватися з вами всіма, але справа в тому, що я і ви з різних верств населення. Я проста і нічого не досягла, а ви усі сильні особистості, ні навіть не так... Ви значущі особистості в імперії, ви незамінні на прориви... Я в своєму житті вже мала можливість спілкуватися з людьми з вищого суспільства. І ні до чого хорошого це не привело. Я чесно намагалася відповідати, дотягнутися до їх рівня. Але, вся справа в тому, що це мало кому, насправді вдається. Ти все одно завжди, залишаєшся плебеєм для них. У мене навіть був наречений з вищого кола... Нейт, це боляче! Я не хочу ще раз це переживати.

Нейтан теж встав і намагався щось вставити вже мій монолог, але я йому не дала нічого сказати.

- Стій, якщо я зараз все не скажу, потім такої можливості у мене просто не буде. Краще буде якщо все вже зараз залишиться на рівні - ви високі гості, а я просто обслуговуючий персонал для вас. Втім, я залишуся там, де мені і місце ...- я зрозуміла, що зрадницькі сльози знову потекли з очей. Але, все правильно! Краще зараз все прояснити, поки ще мені не так боляче. Господи, та кого ж я обманюю! Я вже здохнути готова, тільки від думки, що не зможу знову з ним говорити про все що завгодно...

- Я тебе почув. - Тільки й сказав він, і вже взявшись за ручку дверей - Ні, Аріна. Справа не у всіх? Адже так? Справа в тобі і в мені. Адже тоді б ця розмова відбулася при всіх. І ти права - це боляче!

І він пішов. Ні, він не грюкнув дверима. Не лаявся. Не звинувачував. Просто пішов. І так, я знала, що йому теж боляче. Так само як і мені. Адже вчора він розкрився мені, і я бачила його справжнім, і сьогодні вранці... І тільки що своїми словами я відштовхнула його і змусила відчути знову себе непотрібним.

Нічого, я знаю, він сильний і він це переживе. Адже навіть без серця можна вижити, я це знаю, як то кажуть виходячи з власного досвіду. Коли тебе зраджують, серце гине, а залишається тільки м'язи, за допомогою яких забезпечуються потрібні для стабільної роботи організму, процеси.

Звичайно, через деякий час, а можливо і роки. Можливо, знайдеться людина здатна знову оживити ці м'язи - тоді пощастило, а якщо немає, то і так проіснуєш... Ти обростаєш бронею і стаєш непробивний. Зовні все залишається без видимих змін, і тільки найближчі можуть помітити різницю між тим, що було і що стало. Та й це за умови, що знали тебе, як себе.

Коли я повернулася на кухню, посуд був помитий і складений по місцях. У будинку стояла тиша. Значить, все розійшлися по своїх справах. Ну, і ладно... Я ніколи не любила особливо готувати. Деякі кажуть: приготування це моє життя. Ні, я любила зовсім інше. Готування, для мене більше необхідність, ніж засіб реалізації себе як особистості. Я приготувала обід і вечерю. Все накрила стазисом і піднялася до себе. Сьогодні свій ліміт життєвих сил я витратила. Ще деякий час в моїй голові роїлися всякі думки, деякі я залишала. А деякі, особливо про одного великого і страшного - відкидала, нічого мучити собі душу і інші важкодоступні місця (я маю на увазі серце). Так в боротьбі з самою собою я заснула.