Заборонені чари - Олег Євгенович Авраменко

— Їм довелося розповісти. Спершу хотіли приховати її існування, але я впіймала їх на брехні, коли зайшла мова про вирівнювання часу. Вони стали заперечувати таку можливість — а отже, мали з чим порівнювати.

— Зрозуміло, — сказав Смирнов. — Ми справді мали з чим порівнювати плин часу в нашому світі, тож його спорадичне гальмування, що проявилося майже сорок років тому, не пройшло повз нашу увагу. Тоді наші науковці дійшли висновку, що це результат природних часових флуктуацій, обумовлених аномальним розташуванням Патрії. Близько вісімнадцяти років тому все нормалізувалося — тепер ми знаємо, що в той час загинула ваша мати. А за дванадцять років розбіжності з’явилися знову — це вже ви почали відвідувати Норвік. А ми вирішили, що поновилися природні часові флуктуації, і звинувачували в усьому Патрію. Навіть після того, як ми довідалися про ваше існування, нам знадобилося ще понад два місяці, щоб пов’язати гальмування часу з вами.

— Але Кейт і Джейн цього не знали?

— Ні. Вони, звісно, чули про флуктуації, проте не здогадувалися, чим це викликано. Курія вирішила приховати правду від пересічних Послідовників, щоб не зчиняти паніку. Одна думка, що ви спроможні впливати на час… — Смирнов на договорив і розвів руками: мовляв, самі розумієте. — Власне, попервах я збирався ніби між іншим розповісти Кейтові про справжню природу флуктуацій, але в цьому не виникло потреби. Кейт і так зважав на можливість, що час ваших візитів до Норвіка тим чи іншим способом фіксується і враховував це при підробці записів детектора. А в наступних моделях я полегшив йому роботу, щоб він міг просто міняти кристали на інші, з записами попередніх проходжень.

— Тепер ясно, — сказала Маріка. — В своєму листі пані Волш побіжно згадувала, що ви сприяли Кейтові у приховуванні інформації… І до речі, — звернулася вона до самої місіс Волш. — Ви вчинили дуже необачно, надіславши цього листа.

— Я була дуже обережна, — заперечила вона. — Листа ніхто не міг перехопити.

Маріка похитала головою:

— Ідеться про інше. Сам ваш лист був необережний. Тому я не віддала його Кейтові з Джейн, а знищила.

— Знищили? — вражено перепитала місіс Волш. — Навіщо?

Маріка поклала руки на стіл і сплела пальці, ненав’язливо демонструючи свою обручку. Попри її сподівання, Кейтова мати не звернула на це уваги, зате Смирнов, здавалось, одразу все зрозумів, проте не став втручатися в їхню розмову.

— Цей лист, місіс Волш, міг завдати непоправної шкоди, — пояснила Маріка. — Я дуже перепрошую, що прочитала його, але не жалкую про це. Знищивши вашого листа, я вберегла вас від великої помилки. Чому ви взагалі вирішили, що Кейт і Джейн втекли до нашого світу, щоб жити разом?

— А хіба ні?

— Звісно, ні. Вони навіть у гадці цього не мали. Вони, власне, й не збиралися нікуди тікати. Просто через збіг обставин… — Маріка на мить замовкла. — Я так розумію, що ви якимсь чином стежили за ними?

— Правильно розумієте, — озвався Смирнов і видобув з бічної кишені невеликий пристрій, схожий на мініатюрний комп’ютер. — Коли я запідозрив, що Кейт підробляє записи детектора, то поділився своїми здогадами з Дейною. Щоб бути в курсі його подальших дій, ми потай умонтували в його Ключ спеціальний трейсер, який надсилав мені дані про всі маніпуляції з ним. А згодом, про всяк випадок, ми обладнали таким самим трейсером і Джейнин Ключ. Зараз мій термінал показує, що обидва Ключі знаходяться у вашому світі, на відстані шести з половиною тисяч кілометрів звідси. А коли Кейт і Джейн зникли, останні сиґнали від їхніх трейсерів було зареєстровано на Патрії. Вони припинилися майже одночасно, через кілька хвилин після того, як Кейт за допомогою свого Ключа встановив з’єднання з вашим порталом.

— Ось чому, — продовжила місіс Волш, — ми від самого початку знали, що Кейт і Джейн перебувають у вашому світі. До того ж прийшли сюди самі, з власної волі. Наступного дня Алекс намагався відкрити ваш портал, але було вже запізно — ви його вимкнули. З цього ми зробили висновок, що Кейт та Джейн нарешті звірилися вам і попросили у вас притулку.

— Насправді все було трохи інакше, — сказала Маріка. — Напередодні Кейт таки звірився мені… вірніше, спробував попередити про небезпеку, але це вийшло в нього так незграбно, що він лише налякав мене. Я тоді нічого не знала про Послідовників і звернулася за порадою до однієї людини… — Відтак вона коротко розповіла про події, які призвели до того, що Кейт і Джейн стали бранцями світу Конорів. А насамкінець додала: — Сподіваюсь, ви розумієте, що після такої тривалої відсутності вони не можуть повернутися назад.

— Розумію, — з зітханням мовила місіс Волш. — У нас їх чекає не надто тепла зустріч. Особливо Кейта, якого вважають зрадником… Утім, ви читали листа й самі все знаєте.

— Так, знаю. І я сказала про це Кейтові з Джейн — мовляв, ви розповіли мені під час нашої телефонної розмови. Фактично, я переказала їм усе, що було в листі, за винятком тієї частини, де ви писали про їхнє походження. Зрозумійте, що з необережності ви могли боляче травмувати Кейта. Я згодна, що Джейн має знати свого справжнього батька, — Маріка мигцем глянула на Смирнова, — проте Кейтові краще не знати, що ви не його справжня мати…

— Я його справжня мати! — палко заперечила місіс Волш. — Хоч я й не народила Кейта, але він — мій син!

— Саме це я мала на увазі. Кейт не любить свого батька, але дуже любить вас. Залишайтесь і далі його матір’ю.

Місіс Волш знову зітхнула:

— Я теж цього хочу. Проте Джейн… вона закохана в Кейта. Її ворожість до нього вдавана. Насправді вона кохає його — і страждає через це.

— Ну, я б не сказала, що Джейн зараз страждає, — зауважила Маріка. — Вона помирилася з Алісою