💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґаста - Клер Норт

Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґаста - Клер Норт

Читаємо онлайн Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґаста - Клер Норт
їх я взяв — і шприц.

— Ну що ти, Гаррі, — докорила вона, побачивши вираз мого обличчя. — Це тобі на користь.

— Що це таке? — підозріло спитав я.

— Це ліки! — радісно проспівала вона. — Адже ти любиш приймати ліки, так?

В іншому кінці кімнати стояв Бридкий Білл, він не зводив з мене очей. Його присутність доводила мої підозри: він уже готувався застосувати силу. Я сказав:

— Я вимагаю пред'явлення дозволу, підписаного моїм найближчим родичем.

— Просто дай мені руку, — сказала вона й схопила мене за рукав, але я його висмикнув.

— Я вимагаю адвоката, юридичного представника.

— Але ж це не в'язниця, Гаррі! — весело відповіла вона, скосивши очі на Бридкого Білла. — Тут немає адвокатів.

— Я маю право на думку іншого спеціаліста!

— Доктор Абель просто робить те, що тобі краще. Навіщо все ускладнювати? Ну ж бо, Гаррі…

Цієї миті Бридкий Білл міцно схопив мене ззаду і я вже не вперше пошкодував, що за більш ніж двісті років так і не навчився якихось бойових мистецтв. Він, колишній зек, вважав, що бути санітаром у божевільні — це точнісінько як у тюрмі, тільки краще. Кожного дня він упродовж години тренувався в садку лікарні й приймав стероїди, від яких його брови завжди виблискували від поту, а яєчка, напевно, зменшувалися, а він намагався компенсувати це додатковими тренуваннями й додатковими стероїдами. Хоч якими б не були його статеві залози, руки в нього були товстіші за мої стегна, і він схопив мене ними так сильно, що я здійнявся над стільцем, безпомічно дриґаючи в повітрі ногами.

— Ні! — благав я. — Будь ласка, не робіть цього, будь ласка…

Клара ляснула мене по руці біля ліктя, щоб шкіра почервоніла, а тоді вхитрилася не влучити у мою вену. Я смикав ногами, а Бридкий Білл стиснув мене так сильно, що жар ударив мені в очі, а мозок став наче ватним. Я відчував, як голка встромляється, але не відчув, чи її вийняли, а потім мене кинули на підлогу й сказали:

— Не будь таким дурнем, Гаррі! Чому ти завжди такий дурень, коли тобі намагаються зробити краще?

Вони залишили мене самого, сидіти й чекати дії медикаменту. Мій розум гарячково намагався вигадати, як зробити з доступних мені речовин антидот проти отрути, що розтікалася по моєму організму, але лікарем я став у цьому житті вперше, тож ще не мав часу дізнатися про нові препарати. Я поповз навкарачки по підлозі до графина з водою та випив усе, що в ньому було, а потім ліг на спину посеред кімнати й намагався сповільнити дихання та серцебиття в даремній спробі обмежити поширення препарату. Мені спало на думку, що я мушу спробувати відстежити власні симптоми, тому я розвернувся на підлозі так, щоб бачити годинник. Через десять хвилин я відчув легке запаморочення, але воно минуло. Через п'ятнадцять я збагнув, що мої ноги були на іншому боці планети, що хтось розпиляв мене навпіл, але нерви попри розірвані кістки залишив цілими, і тепер мої ноги належали комусь іншому. Я розумів, що це неможливо, але смиренно прийняв, що вочевидь усе саме так і є.

Прийшла Тіпалка. Вона стала наді мною й сказала:

— Що робиш?

Я подумав, що насправді їй не потрібна відповідь, тому промовчав.

По одній з моїх щік текла слина. Мені радше подобалося відчуття прохолодної рідини на розпеченій шкірі.

— Що робиш, що робиш, що робиш? — вищала жінка, і я подумав, чи знають уже в Нортумбрії про адренергічні агоністи, чи ще ні.

Вона трухнула мене кілька разів, а потім пішла геть, але вочевидь лишила по собі частину себе, бо я досі трусився, бився головою по підлозі й розумів, що обмочився, але це мене теж не турбувало, це було цікаво й зовсім не так, як зі слиною, бо сеча була такої самої температури, як я, доки не висохла й не почала пекти, до того ж усе це було дуже далеко, а потім з'явився Бридкий Білл, а його обличчя було вщент розбите. Його розбило об стелю над моєю головою наче зрілий томат, череп був проломлений і лише ніс, два ока та презирлива посмішка залишилися посеред залишків крові та мозку, що крапали, а коли він нагнувся наді мною, шматочки його мозочка сповзли по його щоці до куточка рота й висіли сіро-рожевим клаптем з його нижньої губи, а потім впали, наче яблучне пюре з ложечки немовляти, прямісінько на моє обличчя, а я кричав, кричав і кричав, доки він не почав душити мене, і тоді я вже не міг кричати.

На той час я вже, звісно, не стежив за часом, тож мої спостереження вже не мали наукової цінності.

Розділ 8

Приходила Дженні.

Під час її візиту мене прив'язали до ліжка й вкололи мені заспокійливе.

Я намагався заговорити, розповісти їй про те, що зі мною роблять, але не зміг.

Вона плакала.

Мила моє обличчя, тримала мене за руку й плакала.

На пальці в неї досі була обручка.

Біля дверей вона розмовляла з доктором Абелем, і він сказав їй, що стурбований погіршенням мого стану й думає про застосування нового медикаменту.

Я покликав її, але не видав жодного звуку.

Коли замикали двері, вона не обернулася до мене.

А згодом доктор Абель сів надто близько до мене, приклав до нижньої губи кінчик ручки та сказав:

— Розкажіть мені ще раз, Гаррі.

У його голосі була терміновість, що була сильніша за звичайну захопленість лікуванням.

— Кінець нафтового ембарго, — почув я чиюсь відповідь. — Революція гвоздик у Португалії, уряд скинуто. Відкриття теракотової армії. Індія отримує ядерну бомбу. Західна Німеччина виграє Кубок Світу.

* * *

Бридкий Білл сидів у оранжевій імлі. Він казав:

— Не такий розумний, не такий розумний, чи ти такий розумний, такий розумний, вважаєш себе розумним, але ти не такий розумний, тут ти не такий розумний, розумний, розумність не важлива, розумність — лайно, я розумний, тут розумний я…

Він нахилився ближче, щоб його слина на мене крапала. Я вкусив його за ніс так, що почув хрускіт хряща, і це здалося мені дуже смішним.

* * *

А потім був голос: незнайомий, вихований, трохи американський.

— О ні, ні, ні, ні, ні, — сказав він. — Так не годиться.

Розділ 9

Дженні.

Вона мала властивий мешканцям Ґлазґо акцент, від якого мати марно намагалася її відучити. Її мати вірила в те, що треба прагнути вперед, батько

Відгуки про книгу Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґаста - Клер Норт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: