Правила для вигнанців - Марта Веллс
Я покотився, знову стрибнув і приземлився біля Хіруне. Її тіло виглядало неушкодженим, і я не бачив калюж крові, але не було часу перевірити, чи вона жива. (Це не мало значення. У такій колотнечі люди не повірять, що заручниця мертва, якщо я не принесу тіло назад.) Я вхопив її, і тут настала найважча частина, мені довелося вибігти з фойє.
Боти встигли з'ясувати (а) тут SecUnit, і (b) SecUnit щось зробив, щоб заволодіти їх безпілотниками, і, отже, (c) вони дійсно були розлючені на цього SecUnit'а. Я кинувся через зал до люка.
Два боти вже знищили двадцять три безпілотники, кожен обривав зв'язок, блимаючи спалахом і зникаючи з мого усвідомлення. Але безпілотники завдали їм великої шкоди, націлюючись на суглоби, порти зброї та руки. Зображення з камери уцілілого безпілотника сказало мені, що бот позаду кинувся за мною, але впав на коліна; дрони зосереджували вогонь на гомілковостопних суглобах, а інші відволікали його.
Бот переді мною кинувся, щоб заблокувати двері. І я повернув праворуч і побіг прямо до вузла ліфта.
Бойові боти захопили систему підйому, як я попереджав Брейс, але бойові боти не можуть зламати програму, як SecUnit. Я не пробував контролювати всю систему, лише цей підйомник, і сказав йому чекати мене тут. Двері слухняно відчинилися, коли я підбіг до них. Я наказав ліфту доставити мене до виробничого блоку. Двері грюкнули набором гострих металевих пальців, і ліфт поніс мене геть.
Дрон-1 все ще чекав у коридорі, і я наказав йому закрити з'єднувальні люки між інженерною коробкою та виробничою коробкою, просвердлити стіну та розплавити елементи управління. Він почав діяти, коли ліфт зупинився і відчинив двері.
Я вийшов у порожній вузол виробничого блоку і надіслав код, який я підготував, до системи підйомників. Він вимкнув систему та встановив блокування паролем. Бойові боти могли б це пройти, якби у них були правильні модулі коду, і якби вони виділили на це ресурси, які використовували для інших потреб. Це все одно дасть мені час, який мені потрібен. Як я сподівався.
Тепер, коли я мав час оцінити власний стан, я дозволив більший рівень сигналам болю. Вплив, який я відчув, означав перетворення тупого болю у різке печіння, як маленькі вибухи під моєю шкірою. Ой, ой, пече, ой. Я зафіксував колінні суглоби, щоб вони залишалися вертикально, і збільшив забір повітря.
Я отримав кілька осколкових ударів від дронів, які подрібнювалися біля мене. У мене влучили два постріли зі снарядної зброї: один у лівий нижній бік і один у ліве плече. Я був абсолютно впевнений, що у мене потрапили вторинні осколки снарядів, призначені для безпілотників. Якби боти націлювались на мене, я б розлетівся. Я вимкнув свої датчики болю у місцях ударів. (Я знаю, що це насправді не є постійним рішенням, і вдавати, що погані речі не відбуваються, - не найкраща стратегія виживання в довгостроковій перспективі, але я нічого не міг зробити зараз). Решта шкіри була неушкодженою, що було полегшенням.
Я рушив коридором у напрямку до виробничої секції, де повинні були чекати інші.
Я вибрав канал Мікі для звіту, тому що ні він, ні Абене нічого не казали, і я не був впевнений, що вони могли щось побачити через мою візуальну стрічку. В цей момент рука Хіруне в рукавичці стиснула моє плече.
На щастя, я згадав, що я ніс, можливо, живу людину, і не закричав, не кинув її чи щось таке. Її шолом з мікрофоном був зірваний, а голова лягла на моє плече. Вона вимовила слова: "Хто ти?"
Я відволікся, і те, що вийшло з мого буфера, було стандартом: "Я ваш охоронець за контрактом, SecUnit". Мене відволікло те, що зв’язок з Мікі та Абене лунав збентеженим шумом. Це було не спілкування з інтерфейсу каналу, лише аудіо; Мікі надсилав мені відкритий аудіозапис по каналу.
Голос був грубим і глибоким від люті, Абене кричала: "Хто тебе послав? GreyCris? "
На моєму плечі Хірун видала розгублений звук "Га?"
Інший аудіозв'язок, який я міг почути, був надто слабким навіть для мене, щоб сказати, що це таке. Мені довелося витратити чотири секунди на перетворення його на спектрограму, перш ніж я його розпізнав. Це були два шуми, низький шум з'єднань Мікі та скрип більш потужної броні, що накладалися один на одного.
Ну, лайно…
Я дійсно роблю помилки (я зберігаю поточний підрахунок у спеціальному файлі), і зараз виглядало на те, що я зробив велику. Я інтерпретував усю поведінку Вілкен щодо мене, її дискомфорт та параною, пов’язану з тим, що несподівано нізвідки з’явився SecUnit, нібито надісланий іншим консультантом з питань безпеки, існування якого означало, що клієнти не довіряють їй та Герту. (Я знаю, що "все про мене" - це в манері людей.) Але тепер здавалося, що їй було неприємно з цілком іншої причини.
Добре те (якщо ви отримуєте свою безпеку від облігаційної компанії, наприклад від такої, яка володіла мною), що для невеликих контрактів ви отримуєте доставку в офісі компанії, а для великих - вона надходить у транспорті компанії. Це значно зменшує можливість для когось з'явитися, прикидаючись вашою командою безпеки, насправді маючи контракт на те, щоб убити вас.
Вілкен і Герт були професіоналами. Я прислухався і аналізував їхні розмови на борту корабля і не помітив жодного натяку на це. Але якби вони працювали на GrayCris, вони були б насторожені щодо того, який нагляд за безпекою використовується на території корпорації.
До цього моменту мій безпілотник долетів до перехрестя, де мала чекати Вілкен. Очевидно, що її не було, вона була зайнята зрадою своїх клієнтів. (Коли я сказав, що мені не подобається, коли в охороні працюють люди, ви подумали, що я якийсь придурок, правда?)
Я використав своє з’єднання з стрічкою Мікі та отримав доступ до оглядової камери. О так, недобре. Зображення було хитким, але я бачив, що Мікі тримав Вілкен, притуливши її до колони. Мікі однією рукою притискав праве зап'ястя Вілкен
