Фаршрутка - Іван Семесюк
— Як застосовують і що роблять, Репостиславе, боюся, ми самі скоро побачимо, і попередній інструктаж тут не допоможе — ви шо так, шо так охуїєте. Тут теж потрібна магія. Бачите, панове, кожна магічна традиція має як свої плюси, так і свої мінуси. В принципі, з московитським чаклунством можна досить результативно боротися за допомогою англосаксонських заклять. Шкода, що ми не маємо з собою надійного британського матеріалізатора культурних кодів, з ним було би легше відбитися. Втім, Арлекін Петрович добре знається на давньогерманській магії, а особливо на скандинавській та саксонській її традиціях. Я, у свою чергу, як краєзнавець і спеціаліст з індоарійських культів зроблю, що зможу, та й Кривавий Пастор, гадаю, допоможе своєю молитвою. Саме час відсунути конфесійні протиріччя, потрібна допомога усіх гуманістичних пантеонів! Що скажете, Олександре Валентиновичу?
— Звичайно, зроблю все, що у моїх силах! Силу латинського матюка поки ніхто не відміняв, крім того, я маю глибокий реформаторський досвід, хоча й був до початку Реформації одним з найкращих співробітників Римської Курії, тут ніде правди діти, — підтвердив сказане Остапом Вішну Кривавий Пастор і одразу поцікавився: — А як щодо голови Корчинського? Чи можемо якось використати її проти кацапів? На що вона здатна, крім того, щоби проповідувати і кусати за пики павіанів? Все ж таки балакуча голова — це предмет, так чи інакше, магічний. Щоправда, досі не можу зрозуміти, якого роду сила нею керує? Все ж таки сарацинська чи, може, якась інакша?
— Тут немає згоди, пане пасторе, питання досі є дискусійним, — замість Вішну відповів Арлекін Петрович. — Скоріше за все, тут задіяно якесь синтетичне чаклунство. Але в цілому відчувається потужна аграрна магія, бо така голова, наприклад, дуже добре годиться для викликання дощу або посухи, чи проти сарани. А сарацинські алхімики — це ж просто середньовічна легенда! Я не виключаю навіть і трипільського походження цього артефакту. Відчувається, що голова Корчинського — річ дуже древня. Але, шановні, йдеться, врешті, про те, чи реально за допомогою англосаксонських заклять пробити культурологічний захист Мєщєрского Скомороха, і чи можна ними пошкодити андроїдний мотоблок супроводу Таваріщ-2. Як відомо, разом з таким мотоблоком сила Мєщєрского Скомороха набуває неабиякої потуги, хоча сам по собі мотоблок цілком піддається фізичній обробці.
Гадаю, що цілком реально, хоча повної гарантії, звичайно, нема. Прецеденти були, і неодноразово, але чи вистачить нам вміння і сил? Все ж таки серед нас лише двоє конунгів СБУ і один пастор. Так, є кілька підготованих селовиків — солдат ЗСУ Юхименко, двоє неодноразово відзначених подяками керівництва старших кнехтів і навіть один гербовий шляхтич щойно з Грюнвальда, ніхуя ж собі! Але цього явно недостатньо. А хто всі інші, при всій повазі? Один мавпун і один ретранслятор сенсів! Не думаю, що з них буде багато користі, — зітхнув Переїбихаудеген. — От якби прокинулася Вьольва Євдокимівна, ми би показали цим багатоцільовим матрьошкам, де Новоросія зимує, але це не у нашій владі: якщо пані спить, то пані спить.
У цю саму мить на всю фаршрутку пролунав збуджений голос Гриші №1: — Увага! Тобто ахтунг! Здається, вони наближаються! Дивіться!
І дійсно, поки автобус їхав собі трасою, а кнехти пильнували кукурудзяне поле, непевні плями на обрії значно збільшилися, почали набувати конкретних абрисів, і фаршрутка опинилася у полі їхньої уваги. Це був здоровенний Мєщєрский Скоморох у супроводі п’ятьох летючих андроїдних мотоблоків. І хоча вони були все ще далеченько, Томас уже встиг відчути стратегічну погрозу і крепко охуїти, як і попереджав товариство Остап Вішну. Він дивився і не вірив своїм очам.
Найбільше Скоморох скидався на потворний гібрид напівзруйнованої панельної хрущовки, гігантської матрьошки з сувенірного лотка і здоровенного пропитого московита. Він був неохайно пофарбований у бруднуватий індустріально-сірий колір, заввишки мав метрів з п’ятнадцять, а замість їбальника прості дерев’яні двері, як у сільського сортира. Зі Скомороха стирчали своєрідні металеві руки, чимось схожі на грифи від басових балалайок, а зі спини димілися чорним димом високі вихлопні труби. Власне, на московита його робила схожим загальна моторика рухів, нахабна і самовпевнена.
В повітрі навколо Скомороха крутилося кілька летючих мотоблоків, здалеку схожих на великі чорні бензопили або газонокосарки, увішані якимсь технічним причандаллям, радіаторами та антенами. Рухалися вони стрімко, досить таки маневрено та зухвало, і уже було чутно, як пронизливо високо гуділи іхні невеликі, але потужні турбіни.
— Готові? Зустрічайте, хлопці! — чітко скомандував Арлекін Петрович. — Першими на нас підуть Таваріщі-2, це їхня звичайна тактика прощупування боєм. Задача полягає в тому, щоби не дати їм розкочегаритися. Треба одразу угандонити кілька мотоблоків на ближньому підльоті. Алгоритм їхньої поведінки змодельований за принципом так званої «пітерської подворотні». Вони різко стартують, але якщо сходу виписати їм пизди, починають метушитися і втрачають ініціативу.
Це має розізлити Скомороха, а в цьому стані він впадає у некеровану лють. Тут його й можна підрізати закляттям! Отже, по команді — але лише по команді — з усіх наявних стволів гасіть мотоблоки, стріляйте прямо крізь шибки, спробуйте збити їх усі, а Скоморохом займемося ми з Вішну Паранірвановичем і Кривавим Пастором. Навіть не намагайтеся нам допомагати і не стріляйте по ньому! Економте набої, бо вони ще можуть знадобитися. Вакарчук! Починай співати!
Всі напружено вдивлялися в кукурудзяне поле праворуч по ходу руху, звідки й насувався кацапський підрозділ, а Вакарчук тихо, але дуже зворушливо заспівав «Я не здамся без бою». Юхименко клацнув затвором старенького калаша, армігер упевненими рухами сильних рук закінчив натягувати тятиву великого генуезького арбалета і приготував кілька залізних болтів. Гриші професійно зайняли свої позиції під вікнами, секретар РНБО прийняв смиренну молитовну позу, а Остап Вішну вже тримав в одній руці обріза, зарядженого картеччю, іншою ж низько вимахував своєю сувенірною булавою. Двома іншими руками він міцно тримався за поручні й переминався з ноги на ногу.
— Вже близько, чуєте? — промовив Вішну і подивився на армігера. — Чуєте?
Здалеку крізь нерівномірний гул дизельного двигуна в салон долетів неприємний технологічний гуркіт з присвистом, і всі разом почули трубний глас Мєщєрского Скомороха. Тембрально цей глас був схожий на заводський гудок сталінського завода-гіганта, і нічого хорошого від нього очікувати не доводилося:
— Сука, блядь, да ты че, ахуел, что ли? Стоять, пидар! Сука, сюда иди, ты че! Давай побазарим! Снимай пиджак! Я тебя урою, сука хахляцкая! Пацаны, бей
