Капітула Дюни - Френк Херберт

Вона з неприязню відкинула таку оману і повернулася до звичного стану. Незатуманене око було кращим, хай що воно бачило.

— Я вивчила найновіші записи з Айдаго, — сказала Одраде, дивлячись через стіл на терплячу Беллонду.

— У нього цікаві інстинкти, — промовила Беллонда.

Одраде задумалася про це. Комунікатори, розкидані по всьому не-кораблю, мало що пропускали. Теорія Ради про Дункана Айдаго день у день ставала дедалі менше теорією і дедалі більше переконанням. Скільки пам’ятей серійних втілень Айдаго містив цей гхола?

— У Там дедалі сильніші сумніви щодо їхніх дітей, — сказала Беллонда. — Мають вони небезпечні таланти?

Цього слід було сподіватися. Трьох дітей, яких Мурбелла народила Айдаго на не-кораблі, забрали відразу після народження. За розвитком їх усіх пильно стежили. Чи мали вони ту неймовірну швидкість реакції, якою вирізнялися Всечесні Матрони? Надто рано, щоб це сказати. Як запевняла Мурбелла, ця риса розвивалася в пубертатний період.

Всечесна Матрона — їхня полонянка — з гнівом прийняла те, що в неї забрали дітей, хоч і змирилася з цим. Айдаго натомість майже не відреагував. Дивно. Щось дало йому ширший погляд на прокреацію? Майже бене-ґессеритський підхід?

— Чергова розплідна програма Бене Ґессерит, — глузливо сказав він.

Одраде дозволила своїм думкам вільно пливти. Чи те, що вони бачать в Айдаго, справді є бене-ґессеритською поведінкою? Сестринство твердило, що емоційна прив’язаність — це рудимент, важливий для виживання людей давнини, але для планів Бене Ґессерит вона більше не є необхідною.

Інстинкти.

Те, що приходить з яйцеклітиною та спермою. Часто яскраве й гучне: «Це голос твого виду, телепню!»

«Любов… продовження роду… жадоба… Усе це — несвідомі мотиви, що спонукають до певної поведінки. Втручатися в них небезпечно. Розпорядниці схрещення знали це, навіть коли цим займалися. Рада періодично дебатувала на ці теми, наказуючи пильно стежити за наслідками».

— Ти вивчила записи. І це вся відповідь мені? — Досить жалібно, як для Беллонди.

Запис, що так зацікавив Беллонду, стосувався допиту, який Айдаго влаштував Мурбеллі, стосовно технік Всечесних Матрон для сексуального поневолення. Чому? Його паралельні здібності були викликані тлейлаксанським кондиціо­нуванням, викарбуваним на його клітинах в аксолотлевому резервуарі. Здібності Айдаго постали як несвідомий взірець, схожий на інстинкти, але результат нічим не відрізнявся від ефекту, здобутого Всечесними Матронами: екстаз наростав, доки цілковито не витісняв усе раціональне, і пов’язував свою жертву з джерелом таких нагород.

Мурбелла дійшла лише до цієї стадії словесного вираження своїх здібностей. Очевидно, спрацював залишковий гнів через те, що Айдаго узалежнив її тими ж техніками, яких навчили її саму.

— Мурбелла замикається, коли Айдаго розпитує про мотиви.

«Так, я помітила».

— Я могла б тебе убити, і ти це знаєш! — заявила Мурбелла.

Ком-запис показав їх у ліжку в Мурбеллиному помешканні на не-кораблі, відразу ж після того, як вони вдовольнили свою взаємну узалежненість. На голій плоті виблискував піт. Мурбелла лежала з синім рушником на чолі, зелені очі втуплені в комунікатор угорі. Здавалося, що вона дивиться просто на спостерігачів. В її очах — малі оранжеві плямки. Плямки гніву, що походять із залишкового запасу використовуваного Всечесними Матронами замінника прянощів у її тілі. Тепер вона приймала меланж — і не було жодних небажаних симптомів.

Айдаго лежав поруч із нею, його чорне волосся, безладно розсипане довкола обличчя, різко контрастувало з білою подушкою під головою. Очі заплющені, але повіки здригаються. Худий. Їв надто мало, попри спокусливі страви, які присилала особиста куховарка Одраде. Високі вилиці дуже випинаються. За роки ув’язнення риси його обличчя загострилися.

Одраде знала, що Мурбеллина погроза спирається на її фізичні здібності, але психологічно є фальшивою. Вбити свого коханого? Навряд чи!

Беллонда думала так само.

— Навіщо вона демонструвала свою фізичну швидкість? Ми вже бачили це раніше.

— Знає, що ми за нею стежимо.

Комунікатори показали, як Мурбелла, переборовши пост­коїтальну втому, вистрибнула з ліжка. Рухаючись із блискавичною швидкістю (куди швидше за найвищі досягнення Бене Ґессерит), вдарила правою ногою, зупинившись лише на волосок від голови Айдаго.

З першим її рухом Айдаго розплющив очі. Дивився без страху, навіть не кліпнувши.

«Такий удар! Був би фатальним, якби вона влучила». Досить лише раз побачити подібне, щоб цього боятися. Мурбелла рухалася без співучасті мозкової кори. Як у комахи, атака ініціювалася периферійними нервами в точці м’язового збудження.

— Бачиш! — Мурбелла опустила стопу й глянула на нього згори вниз.

Айдаго усміхнувся.

Переглядаючи це, Одраде нагадала собі, що Сестринство має трьох Мурбеллиних дітей, усі дівчатка. Розпорядниці схрещення були збуджені. З часом Превелебні Матері, народжені з цієї лінії, зможуть дорівнятися в такій здібності Всечесним Матронам.

«Із часом, якого ми, схоже, не маємо».

Однак Одраде поділяла збудження Розпорядниць схрещення. Ця швидкість! Плюс до цього нервово-мускульний тренінг, чудові засоби прана-бінду, розроблені Сестринством! Те, що могло постати в результаті, вона розуміла без слів.

— Вона зробила це для нас, а не для нього, — зауважила Беллонда.

Одраде не мала такої певності. Мурбелла не терпіла постійного нагляду за нею, але змирилася з цим. У багатьох своїх діях, вочевидь, ігнорувала людей по той бік комунікаторів. Запис показав, як вона повертається на своє місце в ліжку, поруч із Айдаго.

— Я обмежила доступ до цього запису, — промовила Беллонда. — Деякі аколітки почуваються збентежено.

Одраде кивнула. Сексуальне узалежнення! Цей аспект умінь Всечесної Матрони викликав хвилі неспокою у Бене Ґессерит, особливо серед аколіток. Дуже промовисто. Наводить на певні думки. Більшість Сестер Капітули знали, що Превелебна Мати Шіана, єдина з них, практикує частину цих технік попри загальне побоювання, що це може їх ослабити.

«”Ми не повинні ставати Всечесними Матронами!” — Белл завжди це каже. Але Шіана — це значущий контрольний фактор. Вона вчить нас дечого про Мурбеллу».

Одного пополудня, заставши Мурбеллу в її помешканні на не-­кораблі саму і помітно розслаблену, Одраде спробувала поставити пряме питання:

— Чи до Айдаго ні в кого з вас не виникало спокуси, назвімо це так, «поєднатися у радості»?

Мурбелла відсахнулася з гнівною гордістю.

— Він піймав мене завдяки випадку!

«Той самий різновид гніву, яким вона відповідала на розпитування Айдаго». Згадавши це, Одраде схилилася над робочим столом і знову ввімкнула запис.

— Глянь, як вона сердиться, — промовила Беллонда. — Наказ, отриманий у стані гіпнотрансу, забороняє їй відповідати на подібні питання. Ставлю на кін свою репутацію.

— Це з’ясується під час Агонії прянощів, — відповіла Одраде.

— Якщо вона колись