Деймос і таємниця маски - Деймос Міллер

Раптово, у руці справжнього Деймоса з'явився мікрофон.

- Що за? - запитує себе він.

Хлопець прокинувся.

- Господи, краще вже не спати.

Деймос взяв телефон та вирішив подивитися на дату, бо навіть незнає який сьогодні день. Його охопив шок. Сьогодні вже сімнадцяте серпня! Через два дні станеться дещо жахливе..

- Тік - так, тік - так. Час спливає непомітно, готуйся, буде іронічно... - почувся голос.

Хлопця дуже налякали ці слова. 

І тут йому зателефонувала Деміна.

- Привіт, Деймосе, як ти?

- Живий.

- Трохи незрозуміла. З тобою все добре?

- Та так, вчора у мене перестрілка була, довга історія.

- Що?! Може я до тебе додому прийду, тобі ж потрібна поміч?

- Та ні, зараз все ок. Давай зустріномось у парку, зараз, мені треба тобі усе розповісти.

- Добре, скоро буду.

Хлопець взувся, вийшов з будинку й пішов до парку.

Коли Деймос прийшов, тоді Деміни ще не було, тому він вирішив сісти на вільну лавку, та замислитися про власне майбутнє.

Він розуміє, що може померти через два дні, і його життя скінчиться. Він більше ніколи не зможе побачити своїх друзів, дівчину, Пушка...

Але головне слово "може", бо він може і побороти той кошмар. Часу лишилося мало, він не знає що робити, треба не втрачати надії.

Головне слово "надія"...

І тут хлопець відчув, як його плеча торкнулася чиясь рука.

- Привіт... Усе добре? - питає Деміна.

- Так, усе чудово... Напевно...

- Розповідай, що сталося? Ти ж мене й кликав для цього.

- Ой, точно я зовсім забув про це. Отже, все розпочалося з...

Деймос розповів дівчині усе, розпочинаючи від зустірічі з Фобосом, до сьогоднішнього кошмару, а ще розповів про дев'ятнадцяте серпня...

- Господи. Це жах. - казала Деміна.

- Так, і ще до цього всьго мені немає до кого звернутися. Я думаю, що це кінець.

- Але ж повинен бути якийсь вихід. Точно! Ти ж казав щось про добру істоту та оберег.

- Так, я ношу його завжди з собою. Я помітив, що коли він біля мене зі мною все нормально. Та я не розумію одного. Чому мені приснився той кошмар?

- А можливо то був і не кошмар. Можливо, добра істота намагалася пояснити, що тебе очікує? Бо тоді ж, чому Фейковий Деймос тебе не вбив?

- Справді! Це ж усе пояснює. Але я тепер знаю що мене чекає і це жахливо.

- Не бійся, ти завжди можеш розраховувати на мою підтримку.

- Дякую, але... Що робити?...