СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги) - Петро Рух
Без претензій, а з вдячністю Богу за те, що в нас є.
Тільки в стані смирення звитяжні по-справжньому люди.
Звідки ж стан цей береться? Він сходить у серці, коли
Бога молить за нас особистість свята, що нас любить.
Треба, щоб зі святими такі в нас стосунки були...
07.04.2017, Київ
Я — безпорадна крихітна істота.
Та мій господар — всемогутній Бог.
Його могутності безмежну квоту
Через смирення, відданість, любов
Я маю, щоб здійснити все, що хоче
Від мене Він, хоч нездійсненне це.
Мене всім наділяють Божі очі,
Його усмішка та Його лице.
Все, що я маю, — не моє. Це Боже.
А я — ніщо, посудина лише
Його скарбів. А той, хто ототожнив
Скарби з собою, їх утратив вже.
Я є об'єктом милості. І квота
Залежить від мого смирення лиш.
Я — безпорадна крихітна істота.
Та хто живе за мене щасливіш?!
07.04.2017, Київ
Вона тече тут тисячі років.
І тисячі років вона тектиме.
Серед осик, верб, кленів і рокит.
На березі багаття. Запах диму.
Як полум'я оце, життя людське
Згорить, надовго не лишивши сліду.
Яскраве, як вогонь, хоч і важке.
Зігріти щоб когось, а не для виду.
Лишиться ця ріка і ця земля.
І житимуть якісь тут інші люди.
Що доброго зумів зробити я,
Насправді дуже швидко позабудуть.
Та хай і не помітять. Це моє
І більше нічиє багатство вічне.
Служіння, що людина віддає,
Є її щастя, тихе і величне.
Неспішний і спокійний плин Десни.
Настане час і їй піти Додому,
Забувши, наче довгі-довгі сни,
Ці тисячі років та їхню втому.
І я колись її зустріну Там.
І не впізнаю. Бо все буде іншим...
Дивитися у вічність треба нам.
Бо все минуще ми колись залишим.
09.04.2017, Чернігів
Життя, що сповнене любові та пригод,
Які не зблякнуть і ніколи не скінчаться,
Життя, в якому замість дріб'язних знегод —
Чудові звершення і подвиги, і щастя, —
Це те, що має той, хто врешті повернувсь
До чистої своєї, вічної природи.
Мабуть, це дивно чути багатьом комусь,
Але служіння Богу — радісні пригоди.
Його життя — пригода. Брати участь в ній —
Хіба цього щось може бути цікавішим?!
Духовний світ — наш вічний дім — відкрив мені
Те, що для всіх я маю вкласти в мої вірші.
Життя Всевишнього та тих, хто поруч з Ним,
Наповнене романтикою і любов'ю,
Пригодами щодня і гумором таким
Смішним, веселим, чистим, пані та панове,
Що вам таке не снилось навіть уві сні!
В Його пригодах брати участь так цікаво!
Я вас не закликаю вірити мені,
А пропоную вам лише приємну справу —
Духовну практику, що дасть можливість вам
Очистити й розкрити розум, серце, очі.
І кожний з вас тоді все це побачить сам
І приєднатися до цих пригод захоче.
12-13.04.2017, Київ
Моє щастя — казкова поема,
Скарб у просторах серця мого.
Заздрять ангели щастю моєму,
Неспроможні збагнути його...
15.04.2017, Чернігів
Смирення й любов — ось і все, що потрібно людині.
І більше нічого. Все інше приходить саме,
Хоч інше стає неважливим, коли щохвилини
Немов вітерець чистоти в серці лагідно дме.
Бажання смирення й любові — первісне й єдине
Бажання душі. Інше все від лукавого вже.
Лукавий — це той егоїзм, що морочить людину.
Смирення й любов від лукавого нас береже.
Смирення й любов нас із Богом миттєво єднають.
Релігія тут не при чому. Смирення й любов
В життя наше просто природно Його привертають.
Природно. І нашим очам відкривається Бог.
18.04.2017, Київ
Хто Бога не бачить, вигадує кожний своє.
І вигадкам власним підтвердження різні знаходить.
Бо замість очей, що нечисті й сліпі, в нього є
Фантазія, що її ум, наче марево, родить.
Фантазія каже комусь: Бога зовсім нема.
Комусь: Він такий, як написано в цьому писанні.
Але це не робить вас зрячими. Отже дарма
Життя живете ви в фантазій всіляких омані.
Лише чистота повертає душі її зір.
Лише чистота відкриває душі її очі.
І, бачачи Бога, ви маєте щастя і мир.
І кожна душа, кожне серце цього тільки й хоче.
18.04.2017, Київ
Народ можливо на раба перетворити.
Це легко, бо для того треба лиш одне:
Допомогти йому ослабти й подуріти,
І бачення душі згубити провідне.
Бо зруйнувати легше, ніж побудувати.
Та скільки ж треба безкорисливих зусиль,
Народ звільнити щоб, з невігластва підняти!
Але яка це гідна і прекрасна ціль!
22.04.2017, Чернігів
Є гарна притча про маленьку пташку,
Що океан змив її яйця геть.
Здолати океан — не просто важко,
Його частиночку ми бачим ледь.
Прохала пташка яйця повернути.
Та океан уваги не звертав.
І ось вона у розпачі і люті
Зробила крок, що легендарним став.
Вона була отак рішуча дуже,
Що океан черпати почала,
Неначе то була якась калюжа,
Неначе миска то води була.
Вона носила дзьобиком краплини
Так відчайдушно, як це може лиш
Робити мати, щоб спасти дитину,
Хоч всі навкруг казали їй: «Облиш!»
Це надихнуло їй допомагати
Усіх птахів, що бачили її.
Злетівся весь народ туди, де мати
Боролася за діточок своїх.
Пташки краплинки в дзьобиках носили.
Та океан не відчував цього.
Бо в дійсності нікому не по силі
Примусити зробити щось його.
Але мільйонна ця пташина зграя
Завзяттям спільним привернула тим
Увагу Бога, що завжди все знає,
Та самостійність залишає всім
І через те втручатися не хоче
Без надзвичайних отаких причин
В життя птахів. І Він на власні очі
Дививсь на цей небачений почин.
Дивився й думав: «Хто відповідальність
Свою так самовіддано несе,
Той неможливе втілює в реальність.
І Я йому даю для цього все:
Благословіння, захист, допомогу.
І Я втручаюсь Сам у хід подій».
І океан почув наказ від Бога:
«Віддай, о океане, яйця їй!
Віддай негайно, або буде гірше!»
І цей наказ немарно пролунав.
Хто має вуха, чуйте! В цьому вірші
Є все, що треба для звитяги нам.
28.04.2017, Київ
Безпека, і захист, і воля, і щастя, і спокій,
І здійснення мрій та бажань, забаганок та примх —
Ось маю від Нього я що. Це мій досвід глибокий
Життя як цікавої, гарної, доброї гри.
Життя — це є гра і пригода. В ній кожна задача —
Це виклик. А кожний в ній крок — у глухий ніби кут.
Але не боюся, бо я відчуваю і бачу:
Він, мій чарівник, завжди
