Невинна для мажора - Ольга Суниця

-         Куди ти так швидко? - млосно промовляє і тулиться до спини, обіймає торс.

Знімаю її руки з себе.

-         Мені треба додому, - роздратовано говорю.

-         Зазвичай ти туди не поспішаєш, - дивується. - Залишся ще трохи зі мною.

-         Годі, Ліно, мені треба їхати, а тобі закінчувати зміну, - ричу на неї.

Дівчина замовкає і відходить від мене. Тихо починає одягатись. Жалію, що крикнув на неї, але нічого не можу з собою вдіяти. Навіть секс не допоміг розслабитись і заспокоїтись. В душі відчуваю дивну тяжкість, а невинні сині очі Насті не покидають голову.