Твій на місяць - Анастасія Соловйова

Я біжу на зустріч із Ксюхою, посміхаючись перехожим і всьому світу. Душа дзвенить від передчуття чогось чарівного та незвіданого. Саме сьогодні набуває чинності наша суперечка з Романом, і я не збираюся витрачати жодного дня даремно. Досі не розумію, якого біса я вплуталася в цю авантюру, але останню добу думаю тільки про наше парі. Хочу, щоб Роман знову закохався в життя, навчився кайфувати від дрібниць і прокидався щодня з вірою в прекрасне майбутнє.

І начебто резонне питання виникає — а чому я так переживаю за малознайому людину? Хтозна. Так, Роман мені подобається, але хіба це привід затівати дивну суперечку, яку я можу не виграти? І що тоді? Спати з ним? Від цієї думки по тілу біжать мурашки, а внизу живота розливається незвичне тепло. Хоча нічого дивного — Роман дуже гарний чоловік, і його пронизливий погляд я бачила у вчорашньому сні. Тому я не боюся бажання, яке може загадати Роман — у будь-якому випадку він придумає якусь примітивну нісенітницю.

По венах тече азарт, мозок закипає від ідей, а серце знову танцює після піврічної сплячки. Я зроблю все, щоб перемогти.

Але спочатку хочу поговорити з найкращою подругою. Та й Різдво треба відзначити задля пристойності. Ксюха була у батьків і повернулася до міста лише годину тому. А я, як завжди, працювала, у глибині душі сподіваючись, що батько подзвонить і привітає мене зі святом, але якщо він на Новий рік не з'явився, то навряд чи колись набере мій номер. У грудях неприємно коле, але я не звертаю на це уваги. Одного разу я упокорюся з тим, що рідному батькові глибоко начхати на мене.

Ми з подругою сидимо в ресторані італійської кухні та замовляємо найбільшу піцу, щоб наїстися до відвалу і побалакати про все на світі під келих світлого пива.

— Ви з Романом уклали парі? — її очі так смішно округлюються, що я мимоволі посміхаюся. — Але навіщо?

— У голову шугнула скажена думка — і я її втілила.

— Ну, ти даєш, — хитає головою подруга. — Невже він тобі сподобався?

— Так, — не бачу сенсу заперечувати очевидне. — Мені хочеться розворушити його, струсити від пилу, дізнатися, що ж криється за гарною оболонкою. У мене немає жодних планів, діятиму інтуїтивно, як завжди.

— З тобою все зрозуміло, — шепоче Ксю. — Але чому він погодився? Начебто дорослий чоловік, а ти його розвела на "слабо", як імпульсивного хлопчика.

— Може, його вразили мої слова. Або він чіпляється за будь-яку можливість змінити своє життя. Не важливо це все. Якщо мій план спрацює, ми за цей місяць станемо друзями і Роман сам все розповість.

— Лише друзями? — багатозначно піднімає брови Ксюша.

— Я не надто наївна, не вірю, що дорослий чоловік із розгульним життям раптом візьме — і закохається в мене. От захотіти може, але зваблювати його я не збираюся. Та й рано поки що про це говорити, спочатку хочу дізнатись, який він справжній.

Ксю навіть не намагається мене відмовити: вона чудово знає, що я роблю тільки те, що вважаю правильним, навіть якщо всі довкола кричать "Зупинись, дурепо!". Мені складно зрозуміти, чому люди приховують свої справжні бажання за маскою пристойності — адже ми живемо один раз, чого боятись? Якщо наприкінці мене чекає розчарування, що ж, нічого не вдієш, зате я не зраджувала себе і ризикувала, коли багато хто кисне в сліпих мріях, так і не наважуючись втілити їх у реальність.

— А ти як? — питаю, помічаючи темні кола під очима Ксю.

— Чудово, — вона мнеться, дивиться кудись убік, а потім зізнається: — Хвилююся перед весіллям, засиджуюсь допізна, всякі тематичні сайти вивчаю. Сказала батькам про заручини — вони зраділи, тут же запропонували варіанти проведення весільної церемонії. А я не хочу банальщину — ці тупі крики “Гірко”, п'яні конкурси, тамада, який нас не знає та бубонить завчений текст. І навіть біла сукня мене не приваблює.

— Так в чому проблема? Влаштуйте з Данилом оригінальне весілля.

— Я заїкнулася мамі про це, але вона засмутилася трохи, — Ксю тяжко зітхає і нервово стискає келих пива в руці.

— Ну, це ж не її весілля, — намагаюся переконати подругу. — Роби так, як тобі хочеться. Наплюй на думку батьків, друзів та знайомих. Влаштуй свято своєї мрії, якими безглуздими тобі б не здавались ідеї, що виникають у голові. Я ось тебе повністю підтримую, терпіти не можу нудні церемонії з фальшивими побажаннями та п'яними танцями до ранку.

— Насправді я вже висловила Дані свої побажання до весілля, і він мене повністю підтримує, — Ксю загадково посміхається. — Поки що все так хитко, не хочу заздалегідь озвучувати плани. Але тобі зізнаюся: ми думаємо про весілля у стилі стімпанк.

— Вау! Звучить дуже круто, Ксю! Якщо вас обох це влаштовує, то вперед і з піснею.

— Наприкінці тижня ми йдемо до декораторів, все обговорюватимемо. Залишилося лише батьків підготувати до нестандартного весілля.

— Вони зрозуміють, — цокаюся келихом із подругою і п'ю гіркувате пиво.

Після посиденьок я проводжу Ксю на маршрутку, а потім виймаю телефон та набираю номер Романа.

— Так, — відповідає він після четвертого гудку.

— Привіт. Ти вільний сьогодні? — питаю без довгих прелюдій.

— Вже так.

— Чудово. Ти алкоголь вживаєш чи ні? — згадую про те, що розповідала Ксюха, а в голові перебираю інші варіанти на випадок його негативної відповіді.