Зламати ляльку Loly - Катерина Дако

І майже відразу Лола побачила вхідний відеозв'язок.

Що йому потрібно?

Брати чи не брати?

Що говорити?
Вона зовсім не готова, сидить у розтягнутій футболці та з гніздом на голові.

Але всі ці думки промайнули навіть не за секунду, за мить. А наступне - вона вже натиснула кнопку відповіді.

На екрані з'явився Гордій, причому оголений до пояса. О Боже! Лола нервово проковтнула. Волосся злегка відросло, на щоках неголеність кількох днів. Вигляд – як у пірата. Сині очі дивляться з-під чорних вій. Голі плечі просто випрошують до них доторкнутися, погладити, потім провести нігтями. Та ще й татуювання на грудях ліворуч. Гарне, тільки Лола ніяк не могла зрозуміти, що саме на ній намальовано. Або написано. Але виглядає дуже по-чоловічому.

- Привіт, лялечка! - чоловік широко посміхнувся. І, схоже, щиро. Невже справді нудьгував і радий бачити?

- Привіт, - скромно озвалася.

- Ну що, скучила? - ось тепер посмішка стала іронічною та самовдоволеною.

- Т-так, - затнулась з відповіддю.

- Не повіриш, але я начебто теж. Самому смішно... Ніколи по дівчатах не нудьгував.

Лола не знала, що відповісти на таке. Вирішила запитати про те, що її точило найбільше:

- Ти скоро повернешся?

Запитала та завмерла. А раптом не відповість?

Але Гордій знову посміхнувся самовдоволено:

- А що, набридло грати в ігри поодинці? Ну, так я скоро. Складу компанію.

Ну навіщо спитала? Навіщо? Знову виставила себе повною дурницею.

- Навіщо ти так? Ти ж знаєш, що я не хочу грати в жодні ігри.

Сказала, і знову серце в п'яти пішло.

- Гаразд, не сіпайся. Я сьогодні добрий. Давай, спочатку ти в мої все-таки пограєш, а повернуся - можемо і за твоїми правилами розважитися. Ванільно, так би мовити. Хочеш?

Переборовши сором, Лола підвела очі і чесно відповіла:

- Так

- Ну от і розумниця, - промуркотів явно ще задоволеніший чоловік. - Давай, чекай. Я скоро.

А потім після паузи вирішив додати:

- Я...

Але затнувся. Ніби не зважувався сказати те, що хотів. Він же крутий! Круче за нього тільки гори та яйця. Тому соплі – це не наше.

- Все, поки що, - зрештою промовив скоромовкою. І вимкнувся.

***

Після цього дзвінка Лола ще довго не могла прийти до тями. Що він хотів сказати наприкінці? Явно щось таке, що б її дуже порадувало. Та так і не сказав.

Вона все вигадувала і продумувала варіанти: "Я сумую", або "я чекаю на зустріч", або "я тебе теж хочу"...

Варіантів було багато. Але Лола так і не схилилася до жодного з них. Зате, незважаючи на цю недомовленість, тепер у неї були сили пережити всі ті випробування, що він ще вигадає.

У неділю Лола вирішила відвідати батьків. І хоча нічого хорошого цей візит не приніс, їй набагато легше було перенести цю зустріч. Та й вони, явно відчуваючи несприйнятливість дівчини до докорів, особливо не докучали.

Майже ніщо не могло зіпсувати її настрій.

У результаті в понеділок вона майже легко пережила тортури кульками по дорозі додому.

У вівторок був новий девайс - невеликий вібратор розміром трохи більше пальця, який потрібно було включити перед перервою. І піти з колегами обідати.

Так, було важко, дихання збивалося. Лола майже нічого так і не поїла. Але, в принципі, катування було недовго.

На ніч треба було вставити пробку, що була в суботу. І, незважаючи на погані передчуття, Лола практично відразу заснула. Вночі їй снилися всякі непристойні сни, прокинулася вона розбитою та збудженою, але, вийнявши пробку, отримала повідомлення, що сьогодні можна відпочити.

Але було в ньому ще дещо. Потрібно було записатися на п'ятницю на епіляцію.

Лола і так збиралася це зробити, настав час. Тому не здивувалася такою вказівкою. А даремно. Адже Гордій нічого не робив просто так.

Якби вона знала, що це буде за процедура...