Дамір - Iрина Давидова

— Плаче? Кольки, може?

— Ні, кохана, відчуває вона себе прекрасно. Я просто вранці з нею у ванній поплавав і вирішив не надягати памперс, так вона і освятила Мішу.

— Та ти що? Він розлютився?

— На кого? На Лапочку? Не сміши, мала, — посміхнувся Дамір і поставив мене на підлогу, — він швидше себе приб'є, ніж розсердиться на неї.

— Ти надів памперс?

— Звісно! І рівно через п'ять хвилин, дочка вирішила, що їй потрібно покакати.

Я розсміялася в голос, уявляючи обличчя Даміра, який тільки надів чистий памперс на чисту попку Ліки, і через п'ять хвилин знову пішов її мити.

— Але, щоб Михайло не розслаблявся, я відправив його мити Ліку.

— Знущаєшся з чоловіка, — з посмішкою поскаржилася я, за що отримала дзвінкий поцілунок в щоку.

— Нехай відпрацьовує своє звання! А ти — снідати і збиратися.

— Так, сер! — приклала руку до скроні і додала: — А що ж мені одягти на наше торжество?

— Зайди в дитячу і побачиш, — прошепотів він, і розвернувшись, залишив мене одну.

Тоді я стрімголов помчала дивитися на плаття, яке до слова, виявилося костюмом з топіка і ажурної спідниці нижче колін. Якраз те, що найбільше пасувало для пляжного вбрання, без фатину і пишної спідниці, все просто, але зі смаком. Дамір же надів лляні білі штани і сорочку, на якій підкотив рукава, і виглядали ми разом просто чудово. Босі і щасливі, немов діти.

Ніколи в житті не забуду той день, адже нас оточували тільки найрідніші люди, навіть Кирило прилетів з моєю улюбленою подругою. На святі ми весь день танцювали, їли закуски, хтось пив вино і шампанське, але головне, ми з Даміром ні на секунду не відходили одне від одного. Лапочка, якщо не спала, була на руках у Мишка або бабусь, а ми з коханим тільки посміхалися від щастя і постійно цілувалися.

Також Дамір зняв бунгало, побудоване на воді, неподалік від нашого особняка, і ми провели там всю ніч, насолоджуючись самотою, плаваючи в морі і займаючись любов'ю. Ми просто опинилися в раю, за що я невпинно дякувала чоловіку, який подарував мені справжнє жіноче щастя.

Але ось до Нового року вирішили повернутися на Батьківщину, щоб насолодитися святковою атмосферою і снігом, який так рясно випав.

З'їздивши з ранку за продуктами для новорічного столу, страви до якого я збиралася готувати сама, давши прислузі вихідні, ми вирішили трохи погуляти засніженим двором. Доньці було корисно подихати свіжим повітрям, і як сказав Дамір, мене вигуляти теж не зашкодить. Але через півгодини Ангеліка прокинулася, вимагаючи свій обід, і ми всі разом зайшли в наше затишно облаштоване сімейне гніздечко. Поки я годувала донечку, чоловік почав встановлювати ялинку, висотою більше двох метрів, і щоб надіти верхівку, навіть Даміру знадобилася драбина. Я тільки посміхалася, спостерігаючи за ним, а коли малеча заснула, поклала її в люльку, залишивши з татком, а сама, одразу, скинувши речі на диван, в одній білизні прошмигнула в кухню.

Минуло більше години, поки я чаклувала над стравами, зрідка заглядаючи в рецепти на ноутбуці. Встигла приготувати кілька салатів — овочевих і з морепродуктів для Даміра. Також поставила в духовку рибу і вирішила замаринувати кілька стейків, і поки м'ясо лежало в фользі в маринаді, я заглянула в холодильник і свиснула звідти банку оливок. Знову моя слабкість, та тільки я готова була відмовитися від іншої їжі заради них, за що і поплатилася — Дамір заборонив мені їх жувати, поки не з'їм щось більш їстівне.

— І хто тут маленька злодюжка в трусиках і з двома косичками? — посміхаючись, поцікавився чоловік, підійшовши до мене ззаду і поклавши руки на ледь помітний животик.

— На мені ще ліфчик, так що це явно не я, Дамірушка, — поспішно відповіла, і поки не забрали банку, закинула в рот ще пару оливок.

— Гаразд, тоді поки дружина не бачить, поцілую швидко цю пустунку, а то вона аж надто сексуальна, видно, що навмисне мене спокушає.

— Гей! — вигукнула я, і різко розвернулася в його руках, поглядом завмираючи на улюблених губах. — А на роботі ти теж так милуєшся дівчатами?

— Не городи нісенітницю. Я ялинку вже нарядив, — відповів він, змінивши тему, і одразу ж опустив погляд.

— А кімнати?

— Кімнати — ні, скучив, вирішив прийти подивитися, як у тебе справи, а ти знову пустувати.

— Дамірушка, я тільки дві штучки, і все.

— Мені ж не шкода, крихітко, просто переживаю, щоб це дитині не зашкодило.

— Більше не буду, — старанно закивала я, а потім, зробивши серйозне обличчя, поцікавилася: — А що це ти робиш?

— Що?

— Ти дивишся на мої груди, а я, між іншим, з тобою розмовляю!

— Я не винен, що вони у тебе стали більшими, — кумедно округливши очі, відповів він, і потягнувся однією рукою до правої груді.