Син маминої подруги - Марісса Вольф

8

Миколай

 

Ох, вже ця Машка. Весь графік мені сьогодні своєю співбесідою посунула. Але раз я пообіцяв, що раніше обіду не з'явлюся в офісі, треба обіцянку виконувати. Вирішив хоч якось відволіктися - поїхав в тир. Настрілявся від душі. Навіть пообідати забув. Хотів спочатку Машу покликати в ресторан перекусити, але тут подзвонили старі замовники. І почалося ...

Отямився вже ввечері.

Поїхав до Машки, навіть не заїжджаючи додому. Тільки дорогою заглянув в магазин квітів і в продуктовий. Не знаю, чи встигла вона щось приготувати чи ні, але пити на голодний шлунок зовсім не хотілося.

 

Я виходжу з машини, відпускаю водія і запалюю цигарку. Дивлячись на її освітлені вікна, жадібно роблю затяжку за затяжкою і уявляю в чому зараз одягнена моя дівчинка.

А чи вона моя? Я-то в цьому, звичайно, не сумніваюся. Нехай не зараз, але пізніше точно буде. Хоча, знаючи Машкін впертий характер, до цього пізніше може бути досить далеко.

Але я нічого з собою вдіяти не можу. Тягне мене до цієї чортиці як магнітом. А як подивлюся на апетитні вигини її тіла, тут вже дах просто злітає.

 Я заходжу в під'їзд і викликаю ліфт. Піднявшись на потрібний поверх, довго дзвоню в двері і прислухаюся. Поруч тільки тиша. Може пішла?

Я набираю на мобільний.

- Маш, привіт. Ти вдома?

- Вдома.

- Відкривай.

- Миколо, це ти дзвониш мені в двері? Точно ти?

Що це ще за питання. А хто їй може дзвонити?

- Звичайно я. Ти ще когось чекаєш?

У трубці лунає нервовий смішок і двері відкриваються.

- Привіт! - вона кидається мені на шию, абсолютно ігноруючи протягнутий букет квітів.

- Привіт, сонце! - я підхоплюю її на руки і заношу в квартиру.

Символічно, чи не так?

- Ну, розповідай, як співбесіда? - з ходу починаю я. Хоча я, звичайно, і так знаю. Роман мені сьогодні всі вуха прожужжав, якого цінного співробітника йому вдалося отримати. Потім принюхуюся і питаю:

- Маш, ти щось готувала чи це сусіди?

Тут Машка заливається сльозами і в фарбах розповідає події сьогоднішнього дня.

Я сажу її собі на коліна і починаю гладити по волоссю. Блін, в дитинстві сто раз так робив, але зараз це викликає якісь інші почуття. Ох, вже ці жіночі сльози. Якщо раніше мені просто хотілося покарати кривдника, то зараз мені, крім усього іншого, хочеться зробити так, щоб вона ніколи більше не плакала.

Вона продовжує схлипувати, пригорнувшись до мене і міцно обнявши. Ех, я б зараз не проти трохи інших обіймів. Але що поробиш? Почекає це. Машка згорнулася клубочком на моїх руках, уткнувши носа мені в ключицю. Схлипування переростають в тихі сопіння. Мабуть, вона сьогодні пережила сильний стрес і тільки зі мною змогла розслабитися. Ось і заснула.

Я акуратно, немов кришталеву вазу, кладу її на ліжко і вкриваю ковдрою.

А сам тим часом дістаю пляшку віскі. Треба б їй склянки подарувати, а то віскі з чашки це не комільфо. Роблю бутерброд, беру чашку з віскі і йду на балкон, ретельно прикриваючи за собою двері. Вдихаю повітря нічного міста упереміш з цигарковим димом. На душі тепло. Чи то від Машки, чи то від віскі.

Думати не хочеться зовсім. Тому просто стежу поглядом за білою хмаркою, відлітаючою кудись вгору.

 

Ранок починається з обіймів Машкіних грудей і міцного стояка. А вона, бісова донька, ще так грайливо свою попку уві сні відставила. Бля, як же я хочу її зараз!

Вона немов відчуває це, крутиться, насаджуючись своєї попкою на мій член. Потім ривком перевертається. І ось вона вже на мені. Погляд горить, сосочки напружені, а все тіло тремтить від збудження.

Вона прикладає палець до рота, показуючи помовчати, і починає легко цілувати мою грудну клітину, спускається нижче, проводячи невидиму лінію уздовж доріжки волосся, що тікає до моєї гідності. Цілує і паралельно знімає мої боксери.

Потім починає м'яко облизувати головку, дивлячись при цьому мені прямо в очі. Блін, це зриває мені дах! Я шалено хочу в неї увійти, але вона тільки хитро посміхається. Знає, бестія, чого я зараз хочу, але тягне задоволення.

Машка повільно проводить язиком вгору - вниз по члену, потім бере його повністю, потім знову облизує головку. І коли по моїх очах вона читає, що я вже не можу терпіти цю солодку знемогу, різким рухом наїзниці сідає на мене.

Вона там волога і гаряча. Просто охуенна. Саме така, як мені потрібна.

Машка не збирається зупинятися. Вона з ходу задає такий ритм, що ліжко починає жалібно поскрипувати.

Моя наїзниця руками впирається мені в грудну клітину, не відриваючись дивиться мені в очі і облизує губи.

Я не витримую і ривком тягну її до себе. З шаленою пристрастю цілу її почервонілі губи.

Наша скачка доставляє нам дике задоволення. Деякий час ми продовжуємо нашу шалену верхову їзду, повністю злившись один з одним.

А потім не знижуючи темпу, ми мчимо до фіналу. Ось ще кілька рухів і світ навколо нас вибухає усіма барвами.

Ми якийсь час все ще лежимо переплетені разом. Важке дихання починає поступово відновлюватися.

 

- Доброго ранку, - каже Машка, хитро посміхаючись.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно