Том на фермі - Мішель Марк Бушар

ФРАНСІС: Повернись!

Том повертається до Франсіса, який бере його за горло. В цьому душінні є щось заспокійливе і приємне для Франсіса.

ФРАНСІС: Скажеш, коли зупинитись! Вирішуєш ти. Ти зробиш мені знак і я зупинюсь. Коли забажаєш, чоловіче. Ще? Ти моцний, чоловіче. Ти моцний!(Том хитає головою. Франсіс відпускає його). Знаєш, я застряг тут через свою матір. Я міг би поїхати, лишити її саму. Та в мене не виходить. Прийде час, і мені доведеться відправити її до старечого будинку. Ну, зараз вона ще при своєму розумі, але все більш і більш зациклюється на цих церковних історіях. Я так думаю, пройде ще років п’ять, поки в неї повністю знесе стріху. П’ять років, не більше. Ходити за коровами, дивитися на койотів. Бачити, як сходить кукурудза, слухати, як бреше собака: п’ять років, не більше. Іноді я бажаю їй швидкої смерті. Ну, там, вранці знаходиш її на долівці в кухні. Телефон у руці, рот відкритий і очі втуплені в порожнечу. Мені було б боляче, бо я люблю її, та щонайменше, мені не треба було б віддавати її до старечого будинку.

Том і Франсіс застигнуті зненацька Аґатою, яка їх чула.

АҐАТА, яка все чула: Я вас шукала.

ФРАНСІС: Ти була тут?

АҐАТА: Я шукала вас. (З приводу червоної блузки). Ти ще не викинув цю ганчірку?

ФРАНСІС: Вона народила гарненьке теля. Ми назвали його Фіфочка.

АҐАТА: Це не кличка для теляти.

ФРАНСІС: Ти чула, про що я тільки-но казав?

АҐАТА: Вам пора їсти. Пироги якраз доспіли.

ФРАНСІС: Ти чула все, що я казав?

АҐАТА, холодно: Так, я все чула. А потім сказала: Фіфочка, ця кличка не підходить теляті! Пироги ще гарячі.

Вона виходить.

ФРАНСІС: Вона все чула. ( Том бере блузку з червоного шовку, одягає її і встає.) Тобі ще мало?

Картина 7

Том, одягнений в червону блузку, висить на мотузці, прив’язаний до її кінця, гойдається в порожнечі, головою вниз, в напівтемряві. Франсіс тримає інший кінець мотузки.

ТОМ, нажахано: Я не блюватиму. Не хочу. Це смердить горщик. А його мати думає, що ми розважаємося в селі. Його мати думає, що ми фліртуємо з матерями-одиначками з неймовірними зачісками. Це не горщик смердить. Навіть, якщо його й нема вже кілька тижнів, я впевнений, що то він смердить... Червоний горщик. (Віддається на поталу жахливій ситуації). Коров’ячі туші. Нутрощі, що гниють. Кишки тварин! Тельбухи! Трупні плями. Шлунки! Потрох! Рубці! Органи! Я вже не знаю, який буде синонім до «Витягни мене звідси, засранцю!» Ці запахи — просто кошмар. Я не панікуватиму. Я не блюватиму! Я не буду! (Мотузка опускається на кілька сантиметрів.) Ні! (Франсіс імітує гарчання койота.) Я чув койота. Франсіс каже, що койоти не нападають на людей. Але ж я — не людина. Я — шматок м’яса над падаллю. Я ж для койотів, ну просто їжа. (Знову ричання). Там внизу, я знаю, є рух. Там внизу — черви. Я знаю, що вони там. Я чую, як вони рухаються. Пачулі, перуанська седрела. Ветивер! Мені не вдається відволіктися.

(Пауза. Франсіс знову імітує гарчання койота. Том починає квилити). Витягни мене звідси! Витягни мене звідси! Франсісе, витягни мене звідси.

ФРАНСІС: Ще трішки! Ти витримаєш!

ТОМ: Витягни мене звідси!

Картина 8

День 7. Чутно, як вдалині гавкає собака. Том, накульгуючи, заходить до спальні і застає Франсіса за укладанням волосся.

ФРАНСІС, руйнуючи зачіску: Ти не міг зробити трохи шуму? Ти звідки взявся?

ТОМ: Я ходив допомогти Фіфочці поїсти.

ФРАНСІС: Га?

ТОМ: Наше теля!

ФРАНСІС: Ми здихаємось його.

ТОМ: Нізащо.

ФРАНСІС: Так завжди роблять.

ТОМ: Я завтра викличу ветеринара. Я за все розрахуюся сам.

ФРАНСІС: Лягай!

ТОМ: Я взяв його на руки. Я підніс його до його матері. Йому так хотілось пити! Я все боявся, що воно впаде.

ФРАНСІС: Лягай!

ТОМ: Воно і досі не може ставати на ту ногу. Воно тремтіло. (Пауза). Можна мені спати з тобою?

ФРАНСІС: Ти бачив розмір ліжка?

ТОМ: Будь ласка.

ФРАНСІС: Ти спатимеш в білизні.

ТОМ: Дякую.

Том лягає біля Франсіса.

ФРАНСІС: Ти тхнеш коровником.

ТОМ: Дякую. (Здивовано). Ти пахнеш парфумом?

ФРАНСІС: Майже ні.

ТОМ, сміється: Ти йдеш на весілля?

ФРАНСІС: Так, старий флакон завалявся.

Пауза.

ТОМ: Ти пахнеш твоїм братом.

Пауза.

ФРАНСІС: Він навіть і хвилини не витримав над коров’ячим могильником. (Гордий за Тома). А ти, ти справді чокнутий! Її звали Каріна.

ТОМ: Кого?

ФРАНСІС: Дівчину зі школи танців. Спи.

Картина 9

День 9. Сара сидить за столом на кухні перед Аґатою, нервується. Сара говорить приблизною англійською.

АҐАТА: Вибачте, у нас брудно. Останнім часом ми трохи не в собі. Його смерть, її ж ніхто не передбачав. Правда, з вашого великого міста сюди — то шмат дороги. І все автобусом. Якби знаття, що ви приїдете, я б приготувала макарони. Ви дуже гарна. Не знаю чому, але коли я вас побачила, то чомусь не скрикнула. А повинна була б. Жінка входить до себе в хату і бачить чужинку. Чужинку, яка жодного слова не розуміє з того, що їй кажуть. Том трохи розказував про вас. (Входить Франсіс). Ходи-но, поглянь. Ти впізнаєш її?

ФРАНСІС: Йопересете.

САРА: Oh, my God.

ФРАНСІС: Йопересете!

АҐАТА: Ти збентежений, еге ж.

ФРАНСІС: Йопересете!

САРА: You are the same.

АҐАТА: Вона приїхала.

ФРАНСІС: Йопересете!

АҐАТА: Ну все, досить лаятись.

САРА: It’s a choc.

АҐАТА: Це Франсіс — мій старшенький.

САРА: You are a perfect copy of your brother.

АҐАТА: Познайомся, Франсісе, це Еллен.

САРА, протягує йому руку: My sincere condoleances.

ФРАНСІС: Чи можна поцікавитись, чого вона тут і що збирається робити?

АҐАТА: Це ж подруга твого брата!

ФРАНСІС: Вона повинна хоч дещо розуміти з того, що ми кажемо?

САРА: No. Believe me. I don’t understand a word.

ФРАНСІС, до Сари: Нічого?

САРА: Sweet nothing.

АҐАТА: Вона ще не палила. Може, в неї закінчились сигарети.

ФРАНСІС: А в нього був смак, у мого меншого братика.

САРА: I really don’t understand a word.

АҐАТА: Піди поклич Тома.

САРА: Oh, yes! Please, Tom. I want to see Tom. «Поклич Тома».

ФРАНСІС: Він якраз годує корів.

САРА: Tom? Feeding the animals? (Сміється). Tom? The fancy Tom?

АҐАТА, намагається зрозуміти: Я піду покличу його.

Аґата користується нагодою й обіймає Сару, але зі спини. Відчувається, наскільки ці обійми сповнені суму.

АҐАТА: Thank you. Thank you.