Чужа - Володимир Адольфович Нестеренко

ПОЛІЦАЙ

(недовірливо)

Ти впевнений?

ЦИГАН

Впевнений. Це він.

ПОЛІЦАЙ

Розповідай. Усе докладно розповідай.

ЦИГАН

Цигани забрали проституток, вони приїхали з росіянами, стали на наші місця, в готелі.

ПОЛІЦАЙ

(киває)

Далі, далі.

ЦИГАН

Росіяни знайшли проституток, побили цигана, що був з ними, забрали жінок. І на другий день ми зустрічались. Росіяни приїхали на двох машинах — вісім чоловік. Їхній бос почав розмовляти з Тонгом — і почали сваритися. Тонг сказав, що росіяни повинні платити циганам.

ПОЛІЦАЙ

(збуджено)

Цей росіянин — бос?

ЦИГАН

Ні. Цей росіянин вбивця. Коли його бос закрив обличчя руками — цей почав стріляти, вбив Тонга, ще двох.

ПОЛІЦАЙ

Дуже добре. А ти що тоді робив?

ЦИГАН

За кермом був, у машині.

ПОЛІЦАЙ

А зараз що робив?

ЦИГАН

Коли я його впізнав, хотів сказати Робо, але не встиг. Потрібно було віддати йому цю трикляту відьму. Я не встиг попередити — росіянин знову розпочав стрілянину. Я впав і відповз під машину, в тінь — тому живий.

ПОЛІЦАЙ

Яку відьму потрібно було віддати?

ЦИГАН

Ту, що Робо купив у росіян.

ПОЛІЦАЙ

Сиди тут, я зараз доповім генералу.

Поліцай виходить, залишивши двері кабінету відчиненими, видно циган, які стоять уздовж стін у коридорі, руки на стінах, по коридору походжає поліцай у формі, зупиняється біля дверей кабінету і стежить за циганом, що розговорився.

За кілька хвилин перший поліцай повертається.

ПОЛІЦАЙ

Ходім до генерала. Дивись, говори з ним ввічливо, а то генерал суворий, може на місяць на нари спровадити.

Квартира, дуже скромна, майже немає меблів, старий телевізор, завішені вікна, горить маленька лампа, котру поставили на ліжко.

В кімнаті Шустрий, він перевіряє тайники, про які казав Малюк, дістає гроші з туалетного бачка, з віконного карниза.

Перераховує гроші, ховає їх до кишені. Трішки подумавши — виймає з кишені й кладе на стіл. Потім дістає вальтер, заряджає магазин набоями, які дістає з кишені. Кладе вальтер на стіл, на гроші.

З ванної чути шум води, потім двері відчиняються і входить Чужа. Вона випрала одяг і завернулась у простирадло. Викручений одяг розвішує по батареях.

ШУСТРИЙ

Ти чого прання влаштувала? Раптом зараз валити будемо?

ЧУЖА

Не будемо. Я місяць не милася, смерділа вся. Малюк приїде, скаже, що робити. До того часу шмаття висохне.

ШУСТРИЙ

Як же ти працювала? Немита? Клієнти не скаржились?

ЧУЖА

Ніяк. Я й не працювала. Слухай, як тебе звати?

ШУСТРИЙ

Євген.

ЧУЖА

А я Анжела.

ШУСТРИЙ

А Чужа чому?

ЧУЖА

Та хуй його знає. Прилипло прізвисько. Напевне, тому, що ми з Артуром без мами-тата, чужі діти. А тебе Шустрим дражнять?

ШУСТРИЙ

Ну.

ЧУЖА

Чому?

ШУСТРИЙ

Колись звірів на базарі били — вони платити відмовились, мандарини-апельсини, я тоді малоліткою був, — то допоки з ними хуярились, я ще шапки пижикові зі звірів назбивав. Так і прибіг після погрому — весь в крові, звір гирею влучив у ніс, на голові шапка, в руках дві. Від мусорів через паркани стрибав, але шапки не кинув. Рашпіль, як побачив, — іржав шо кінь. Дав поганяло.

ЧУЖА (сміється, у неї приємний, мелодійний сміх)

Красень, Шустрий. Слухай, а звідки ви з Малюком тут взялись?

ШУСТРИЙ

А тобі яке діло?

ЧУЖА

Як це «яке»? Ви ж мене врятували. Ця мерзота циганська мене там забила б до смерті, у себе в підвалі.

ШУСТРИЙ

Рашпіль прислав.

ЧУЖА

За мною?

ШУСТРИЙ

Ну так, типу визволяти.

ЧУЖА

Щось дід надто багато уваги мені приділяє. То сюди спровадив, порятував, тепер ось за мною людей прислав…

ШУСТРИЙ

Тебе сюди Рашпіль послав? Малюк казав, що ти попрацювати поїхала, путанити.

ЧУЖА

(обурено)

Та що за гониво! А то Малюк не знає — я не пута. Якщо й працювала, то по малолітству, та й то, можливо, кілька місяців.