Артеміс Фаул. Зрада Опал - Йон Колфер
— Можеш віддячити, якщо зробиш це місце трохи ширшим, щоб я зміг підвестися.
— Вибач,— сказав Фоулі.— У нас немає приміщень для людей такого розміру. Сул наказав, щоб вас усіх тримали тут, доки вас не перевірять.
— І як справи? — запитала Холлі.
Фоулі витяг із-під сорочки теку.
— Мене не має тут бути, але я подумав, що ви захочете бути в курсі подій.
Вони зібралися навколо столу, де Фоулі розклав звіти.
— Ми знайшли братів Брілл на стіні шахти. Заспівали, як пташки,— от вам і відданість хазяйці. Експерти зібрали достатньо уламків невидимого транспортера, аби підтвердити його існування.
Холлі заплескала в долоні.
— Добре.
— Але це не стовідсотково,— зупинив її Артеміс.— Без Опал у всьому можна звинуватити нас. Брати Брілл можуть брехати, аби нас захистити. Ви її впіймали?
Фоулі стиснув кулаки.
— І так, і ні. Її міні-транспортер пошкодило вибухом, тож ми його відстежили. Але коли ми дісталися поверхні, вона вже зникла. Ми прочесали територію, знайшли її сліди. Простежили за ними до невеличкої садиби у виноградарському регіоні біля Барі. Ми бачимо її на супутнику, але потрібен час, щоб організувати захват. Вона наша, ми її впіймаємо. Але на це може піти тиждень.
Обличчя у Холлі потемніло від гніву.
— То нехай насолоджується цим тижнем, бо це буде найкращий тиждень того життя, що їй лишилося.
Неподалік від Барі, Італія
Крісло Опал Кобой викинуло на поверхню. Із пробитого генератора витікала плазма. Опал добре розуміла, що ця плазма — чудовий слід для Фоулі. Потрібно терміново закопати рештки і знайти місце, де вона б могла залягти, доки не зможе дістатися своїх фондів.
Вона розчистила порт і змогла протягнути іще з десяток миль, поки двигун остаточно не відмовив прямо посеред винограднику. Коли Опал вилізла з міні-транспортера, на неї вже чекала висока засмагла жінка років сорока з лопатою і сердитим виразом обличчя.
— Це мій виноградник,— сказала жінка італійською.— Цей виноград — моє життя. Хто ти така, щоб залітати сюди на своєму літаку і знищувати все, що я маю?
Опал зібрала докупи думки.
— Де твоя родина? — запитала вона.— Де чоловік?
Жінка змахнула з очей пасмо волосся.
— Немає родини. Немає чоловіка. Я тут працюю сама. Я остання в нашому роді. Цей виноградник мені дорожчий за моє життя, і точно дорожчий за твоє.
— Ти не одна,— сказала Опал і переключилась на гіпнотичний месмер.— Тепер у тебе є я. Я твоя дочка, Белінда.
«Чом би й ні? — подумала вона.— Якщо спрацювало одного разу...»
— Бе-лін-да,— повільно повторила жінка.— У мене є дочка?
— Так,— кивнула Опал.— Белінда. Пам’ятаєш? Ми разом працюємо в цьому винограднику. Я допомагаю робити вино.
— Ти допомагаєш мені?
Опал вилаялась. Ці люди нічого не можуть уторопати з першого разу.
— Так,— сказала вона, навіть не намагаючись прикрити нетерпіння.— Я тобі допомагаю. Працюємо пліч-о-пліч.
Очі у жінки раптом прояснилися.
— Белінда. Чому ти тут стоїш? Бери лопату і прибери увесь цей безлад. Коли закінчиш, можеш приготувати вечерю.
Серце Опал забилося трохи швидше. Фізична праця? Навряд чи. Таке роблять інші.
— Я передумала,— додала вона чималу порцію месмера.— Я твоя балувана донечка Белінда. Ти ніколи не дозволяєш мені працювати, щоб не загрубіли руки. Бережеш мене для багатого чоловіка.
Повинно спрацювати. Переховається у цієї жінки кілька годин, а тоді втече в місто.
Але на Опал чекала несподіванка.
— Така вже моя Белінда,— сказала жінка.— Завжди про щось мріє. Бери лопату, дівчино, або ляжеш спати голодною.
У Опал спалахнули щоки.
— Хіба ти мене не чула, дурна? Фізична праця не для мене. Ти мені прислуговуватимеш. Це сенс твого життя.
Італійська синьйора наблизилася до своєї мініатюрної доньки.
— Слухай, Беліндо. Я намагаюсь не звертати уваги на огидні слова з твоїх вуст, але це дуже важко. Ми обидві працюємо у винограднику, і так завжди було. Бери лопату, або я зачиню тебе в кімнаті і змушу перечистити сто картоплин, не давши з'їсти жодної.
Опал заклякла. Вона не розуміла, що сталося. Перед месмером не могли встояти навіть сильні люди. Що відбувається?
А правда була в тому, що Опал перестаралася. Вжививши собі гіпофіз, вона перетворила себе на людину. Дуже скоро людський гормон росту витіснив магію. Опал просто не пощастило, що останню краплину магії вона витратила на те, щоб переконати цю жінку, що є її донькою. Тепер магії в неї не лишилося зовсім, а сама вона опинилася полонянкою у винограднику італійської синьйори. Більш того, її змусили працювати, а це було навіть гірше за кому.
— Поквапся! — крикнула жінка.— Передавали дощ, тож потрібно багато чого зробити.
Опал узяла лопату. Та була більше за неї, держак був побитим і потертим.
— Що мені робити із цією лопатою?
— Розбиваєш землю вістрям і риєш іригаційну канаву між цими двома рядами. А після вечері допоможеш мені з пранням, яке я взяла цього тижня. Це білизна Карміни, сама знаєш, які в неї речі,— скривилася жінка, і Опал зрозуміла, що то за білизна.
Італійка підхопила другу лопату і почала копати поруч.
— Не хмурся так, Беліндо. Праця загартовує характер. Через кілька років ти сама все зрозумієш.
Опал замахнулася лопатою і театрально увігнала її в землю, здійнявши хмаринку пилу. Руки у неї боліли вже просто тому, що вона тримала це знаряддя. А через годину перетворяться на пухирі та рани. Може, ЛЕП її врятує.
Її бажання здійсниться, але тільки через тиждень, коли уже й нігті поламаються і почорніють, а шкіра стане грубою від вітру і сонця. Вона перечистить купу картоплі і митиме своїй новій матусі ноги. Опал із жахом дізнається, що в її новій родині тримають свиней, і що чистка свинарника — також один з її численних обов’язків. Коли по неї прийде група захвату ЛЕП, вона мало не плакатиме від щастя.
Е7, Небесне місто
Церемонію кремації Джуліуса Рута провели на другий день після того, як у Небесне місто привезли Артеміса з Холлі. Зібралися всі шишки, тільки капітана Холлі Шорт не було. Командир Сул не дозволив їй відвідати захід навіть під охороною. Трибунал саме розглядав справу і ще не виніс рішення, і Холлі досі вважалася винною у вбивстві.
Тож вона сиділа у залі очікування і дивилася церемонію по великому екрану. З усього, що причинив їй Сул, це було
