💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Оксана
Учора у 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Дитячі книги » Казка-небилиця - українські народні

Казка-небилиця - українські народні

Казка-небилиця - українські народні
Сторінок:1
Додано:16-12-2024, 03:00
0 0
Голосів: 0
Читаємо онлайн Казка-небилиця - українські народні

Був собі дід та й баба – мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка: дід журиться, баба журиться.

Приходить пацюк до діда, питає його:

– Ой дідоньку, дідоньку! Кілько я до тебе приходив – ще ти так ніколи не журився!

А дід йому на тото:

– Ой пацюченьку, пацюченьку! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка – з’їла до кусничка. І дід журиться і баба журиться.

А пацюк відповідає:

– Ну, то я буду рохкати!

Ліг він під пліт – рохкоче. А пліт до нього:

– Ой пацюченьку, пацюченьку! Скільки ти під мене лягав – ще ти ніколи так не рохкотав!

Повідає пацюк:

– Ой плотоньку, плотоньку! Був тут дід та й баба, мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка. А дід журиться, і баба журиться, і я рохкочу.

А пліт каже:

– Ну, то я буду хитатись!

Хитається пліт, аж тут сідає на нього сорока, говорить:

– Ой плотоньку, плотоньку! Відколи я на тебе сідала, ще тебе ніколи таким не видала!

А пліт одказує:

– Ой сороченько, сороченько! Був тут дід та й баба, мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і я хитаюсь.

А сорока мовить:

– Ну, то я собі ногу зломлю!

Зломила собі ногу. Прилітає над воду – вода до неї обзивається:

– Ой сороченько, сороченько! Відколи ти мене пила – ще ти собі ніколи ногу не зломила!

А сорока до неї:

– Ой водонько, водонько! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку, знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кус-ничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і я собі ногу зломила.

А вода каже:

– Ну, то я зроблюся червоною.

Зробилася вода червоною. Аж тут приходить попова кухарка з коновками воду брати, дивиться – вода червона. Вона й питає:

– Ой водонько, водонько! Відколи я тебе брала, ніколи ти червоною не бувала.

А вода повідує:

– Ой кухарочко, кухарочко! Був тут дід та й баба... Мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока собі ногу зломила, і я червоною зробилась!

А кухарка каже:

– Ну, то я коновки порозбиваю!

Та й з тим гримнув коновками до землі! Вертає додому. А там попадя варила обід для попа – галушки в котельчику. Несе вона той котельчик з галушками через хату та до кухарки :

– Ой кухарочко, кухарочко! Кілько ти по воду ходила, а ще ти ніколи коновок не розбила!

А кухарка повідає:

– Ой попаденько, попаденько! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, в’їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока собі ногу зломила, і вода червоною зробилась, і я коновки розбила.

А попадя каже:

– Ну, то я котельчик з галушками насеред хати вержу!

Та й бевх котельчиком насеред хати. Аж тут надходить піп – та до попаді:

– Ой попаденько, попаденько! Кілько ти галушки варила – ще ти ніколи котлика не збила!

А попадя до нього:

– Ой попоньку, попоньку! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку, знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока собі ногу зломила, і вода червоною зробилась, і наша кухарка коновки розбила, і я горнець з галушками вергла насеред хати!

А піп тоді:

– Ну, то я свою хату запалю!

Вхопив головешку, вибіг та й запалив хату.

Відгуки про книгу Казка-небилиця - українські народні (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: