Як жінка чорта перехитрила - українські народні

Якось чорт зустрів жінку та й каже їй: – У тебе, бабо, є город, а я дістану чого-небудь, та й посіємо навпіл.

Жінка каже:

– Добре, посіймо.

Чорт і питає:

– Що ж ми посіємо?

Жінка каже:

– Посадім картоплю.

От чорт дістав десь картоплі, та й посадили. Виросла картопля велика-велика. Пора вже її й вибирать з землі. Жінка й каже чорту:

– Що ж твоє буде? Чи те, що наверху, чи те, що в землі?

Чорт каже:

– Моє буде те, що наверху.

– Ну, а мені хай буде те, що в землі.

Викопала жінка картоплю, а чортові лишила саме картоплиння. Чорт зібрав те бадилля, звалив на плечі, поніс продавати. Але ніхто не купує. От він собі й дума: «От окаянна баба, – одурила. Ну, постій, одурю і я її».

На другий рік він знов каже жінці:

– Посіймо ще чого-небудь.

А жінка йому:

– Хіба маку посіймо?

Ну, посіяли. Чорт воду носить на плечах та поливав його рано й ввечері, і виріс мак такий головатий. От як прийшла пора його ламать, жінка й каже:

– Ну, що тепер тобі буде? Чи те, що в землі, чи те, що зверху?

Чорт каже:

– Мені те буде, що в землі.

– А мені те, що зверху. Я тільки вершки позрізаю, а то тобі буде все.

Чорт зрадів і думає: «Отепер я бабу одурю». Жінка головки з маку позрізала, а чорт забрав те, що зверху зосталось, і те, що в землі було, – коріння. Пов’язав його, узяв на плечі і носить попід хатами, думає, що кому-небудь продасть, аж ніякий дідько не хоче й дурно того брать. Носив він, носив, аж плечі помуляв, та й каже:

– Ото сучого сина баба, знов одурила.

Приходить до неї та:

– Будемо, – каже, – змагатись. Хто кого переспіває. Але так: ти мене будеш возить доти, поки я не переспіваю всіх пісень.

Жінка каже:

– Ну-ну, я знаю однієї поганенької, то будеш возити, поки я доспіваю.

От чорт собі й думає: «Я скільки їх знаю, а вона одну». Сідає на жінку і співає, яка тільки прийде йому в голову. За двоє суток переспівав усі пісні.

– Ну, тепер злазь, – каже жінка, – будеш возити мене.

Сіла на нього, загнуздала і почала співать: «Тра-да-трада-трада-й-дом». Та все так співає: «Трада-трада-трада-й-дом». Їздить на ньому й не спочиває. А він слухав-слухав, не втерпів і каже:

– Чи ще багато її співать?

А вона йому:

– Еге, ще третьої частини немає.

А вже, мабуть, днів п’ять возив її. Та бачить, що дуже довга пісня, – і давай носити її по очеретах та по болотах, щоб як-небудь скинути. Ні, не скине ніяк сучого сина бабу. Тоді він у терен. Думає: там хоч подряпається. Тільки-но прибіг до терну, а вона і скочила з нього та й каже:

– Дурний, бісів сину, уже трошки осталось і співать, а ти не довозив. – Та й побігла додому.

Отак жінка чорта одурила.