Як баба чорта обдурила - українські народні

Був бідний чоловік. Пішов він до чорта та й каже:

– На десять літ дай мені багатство, а я через десять літ дам тобі свою душу.

І дав чорт тому бідному велике багатство. Мав він, що хотів, і рахунку в грошах не знав.

Минуло дев’ять років. На десятий рік почав той чоловік думати: «Треба ж дати чортові душу». І не хочеться дати. Іде він одного разу дорогою. І такий смутний. Та й здибається із бабою. Баба питає:

– Іване, чого ти смутний? Таке багатство маєш і смутний?

– Я уклав із чортом договір на десять літ, уже підходить строк віддати чортові душу.

– Іване, – каже баба, – що даси, як я викуплю тебе від чорта?

– Бабусю, дам, що схочете, – каже Іван. А баба йому:

– Даси корову і грошей, скільки зможу взяти в дві руки?

– Дам, бабусю.

Баба й каже:

– Бери мішок пір’я, розстели по землі і фарбуй, щоб різні кольори були: чорний, зелений, червоний, синій, жовтий. А я прийду до тебе і скажу, що робити з тим пір’ям.

Так він і зробив. Пофарбував пір’я і жде бабу. А баба приходить до нього, скидає з себе сорочки та й каже:

– Масти мене медом.

Він помастив її медом.

– Тепер ліпи на мене, – каже, – пір’я.

І він обліпив бабу пір’ям. А вона каже:

– Веди мене на те місце, де маєш віддати чортові душу.

Привів її туди чоловік, а баба вилізла на деревину.

– Кажи чортові, най угадає, що я за птаха. Як угадає, то візьме душу, а як не вгадає, то не має права взяти.

Прийшов чорт. Дивиться, дивиться і не може сказати, що то за птаха на дереві сидить. Та бере лізе до баби. Обдивляється її кругом і не може розібрати, де голова в тої птахи, де крила, а де хвіст, бо вона вся в пір’ї і вся кругла. Баба як струснулася, чорт налякався і скочив на землю. Каже чоловікові:

– Маєш щастя. Відколи живу, не бачив такої птахи. Бери свою птаху, іди додому і живи до смерті.

Взяв чоловік бабу додому, обчистив її від пір’я, помив і дав корову й грошей, скільки в дві руки взяти могла.

І жив той чоловік у добрі до самої смерті.