По своєму ліжку простягай ніжки - вірменська казка

Жив-був цар. Якось покликав усіх кравців, що були в його державі, й наказав пошити йому ковдру, та таку, щоб і не довга і не коротка, а якраз на його зріст.

Хоч як мудрували кравці, жоден не зміг виконати царевого наказу. Звелів цар зітнути усім голови.

Аж ось приходить ще один кравець.

– Вельможний царю,– каже він,– пошию тобі таку ковдру, як ти хочеш, щоб не коротка й не довга. Скажи тільки слово, відразу ж стану до роботи.

– Гаразд, ший,– каже цар,– та як вийде хоч на волосинку довша або коротша – тобі зітну голову.

– Згода, царю, як не впораюсь, то сам шию під меч підставлю.

От став наш меткий кравчина до роботи і невдовзі зшив ковдру, та навмисно закоротку. Приніс, розіслав перед царем, а сам у рукаві батога тримає.

– Вельможний царю,– каже кравчик,– пошив таку ковдру, як ти хотів, подивись лишень!

– Ану ж, побачимо, як вона мені? – каже цар.

Ліг цар, вкрився ковдрою, а ноги голі. Тоді кравчик витяг батога й хльось-хльось царя по ногах. Цар відразу ж підтягнув ноги під ковдру.

– Вельможний царю,– каже кравчик,– по своєму ліжку простягай ніжки!

Послухався цар поради, нічого не сказав, щедро винагородив кравця грошима й вирядив з тим.

То недаремно кажуть – по своєму ліжку простягай ніжки.