Як лис гусей пас - естонська казка
Пішла бабуся шукати пастуха для своїх гусей. А назустріч їй заєць:
– Здрастуй, бабусю! Куди йдеш?
– Йду шукати пастуха для гусей.
– Візьми мене!
– А ти вмієш співати пастуших пісень?
– Авжеж! У-у-у-ух!
– Не візьму, ти налякаєш моїх гусей.
Пішла бабуся далі. А назустріч їй вовк:
– Здрастуй, бабусю! Куди йдеш?
– Йду шукати пастуха для гусей.
– Візьми мене!
– А ти вмієш співати пастуших пісень?
– Авжеж умію.
– Ану, заспівай.
– Ау-ау-ау!
– Не візьму, ти налякаєш моїх гусей.
Пішла бабуся далі. А назустріч їй ведмідь:
– Здрастуй, бабусю! Куди йдеш?
– Йду шукати пастуха для гусей.
– Візьми мене!
– А ти вмієш співати пастуших пісень?
– Ще б пак!
– Ану, заспівай!
– Мих-мих!
– Не візьму, ти налякаєш моїх гусей.
Пішла бабуся далі. А назустріч їй лис:
– Бабусю, куди йдеш?
– Йду шукати пастуха для гусей.
– Візьми мене!
– А ти вмієш співати пастуших пісень?
– Звичайно, вмію!
– А як саме?
– Тра-ля-ля, тра-ля-ля!
Пожену гусяток я, пастиму на бережку, гратимусь на моріжку.
Тра-ля-ля, тра-ля-ля!
Пісенька сподобалась бабусі, і взяла вона лиса до своїх гусей пастухом. Привела додому, нагодувала й поклала спати. Вранці знову дала їсти, одягла, поклала хлібину за пазуху і послала пасти троє гусей.
Завів пастух пісеньку та й погнав гусей.
– Тра-ля-ля, тра-ля-ля!
Пожену гусяток я, пастиму на бережку, гратимусь на моріжку.
Тра-ля-ля, тра-ля-ля!
Приходить увечері додому – а однієї гуски нема. Бабуся й питає:
– А де ж гуска?
– Ой бабусенько, залишив її на моріжку ще поживитися. Завтра прижену!
Дала бабуся пастухові повечеряти, а вранці він знову пішов, наспівуючи:
– Тра-ля-ля, тра-ля-ля!
Пожену гусяток я, пастиму на бережку, гратимусь на моріжку.
Тра-ля-ля, тра-ля-ля!
А ввечері приходить, лис додому, і знову однієї гуски немає.
Бабуся й цікавиться:
– А де ж гуска?
– Ой бабусенько, залишив її на моріжку поживитися. Завтра прижену!
Дала бабуся пастухові повечеряти, поклала спати. А вранці знову вирядила лиса з гускою на пасовисько. Жене лис одну гуску й наспівує:
– Тра-ля-ля, тра-ля-ля!
Пожену гусяток я, пастиму на бережку, гратимусь на моріжку.
Тра-ля-ля, тра-ля-ля!
А ввечері приходить пастух, а гусей – жодної.
Отоді вже бабуся розсердилась:
– Де ж гуси?
– Ой бабусенько, залишив їх на моріжку поживитися. Завтра прижену!
А вранці лис замів хату, виніс сміття, тоді й каже господині:
– Ой бабусенько, запросили мене сусіди кумувати. То спечи мені хлібинку із житнього борошна
Спекла бабуся житню хлібинку і вирядила лиса на хрестини. А той заліз на горище, з’їв там хліб і трохи масла, що було в діжечці, і знову спустився додолу.
Бабуся спитала:
– Як назвали дитину?
– Початочок.
Наступного ранку лис знову замів хату, виніс сміття, тоді й каже господині:
– Ой бабусенько, спечи мені житню хлібинку, знову запросили мене кумувати.
Бабуся спекла хлібинку й вирядила лиса на хрестини. Повернувся рудий увечері додому, а старенька й питає:
– Як назвали дитя?
– Половинчик.
Настав третій ранок. Устав лис, замів хату, виніс сміття, тоді й каже:
– Ой бабусенько, спечи мені житню хлібинку, ще запросили мене кумувати.
Бабуся й цього разу спекла хлібинку й вирядила лиса на хрестини. Повернувся лис додому, а бабуся й питає:
– Ну, як назвали дитя?
– Залишатко.
А вранці стогне пастух – живіт болить. Бабуся розпалила лазню, повела туди лиса, поклала на приполок і ну парити. Стьобнула березовим віничком – аж тут як вистрибне гуска.
Бабуся заходилася хльоскати лиса, примовляючи:
– Це ти моїх гусей з’їв! Це ти гусей поїв!
Лис насилу вирвався з лазні, перемахнув через огорожу та й зник у лісі. Згодом полізла бабуся на горище по масло, а діжечка порожня. Отак лис напас гусей і поласував маслом.
