Чому Тюпка прозвали Тюпком - Євген Чарушин

Коли Тюпко дуже дивується чи бачить щось незрозуміле й цікаве, – він рухає губами та тюпає: Тюп-Тюп-Тюп-Тюп...

Травичка ворухнулася на вітру, пташка пролетіла, метелик пурхнув – Тюпко повзе, підкрадається ближче й тюпає: Тюп-Тюп-Тюп-Тюп... Схоплю! Спіймаю! Зловлю! Пограюся!

Ось чому Тюпка прозвали Тюпком.

Чує Тюпко, хтось тоненько посвистує.

Бачить, у заростях аґрусу, де гущавина, годуються сіренькі вертляві пташки, шукають, чи нема де мошки-комашки.

Повзе Тюпко.

Вже так таїться, ховається. Навіть не тюпає – боїться злякати. Близько-близько підповз та як стрибне – стриб! Як схопить... Тільки не схопив.

Не доріс ще Тюпко пташок ловити. Тюпко – усього лише маленьке незграбне кошеня.