Нерозумне кошеня - українські народні

Принесла кицька мишеня і каже кошеняті:

– Ось тобі, грайся, учись миші ловити, – та й пішла.

Кошеня торкнуло лапкою мишку раз, удруге. Лежить мишка і не поворухнеться. Схопило легенько зубами, а мишенятко:

– Ой, ой! Мені ж боляче!

Кошеня розціпило зуби, а лапою мишку тримає.

– Відпусти мене, – просить мишенятко.

– Не можу, – каже кошеня, – мене мама буде сварити.

– Моя теж сваритиме, якщо я не прийду.

– То твоя мама, а то – моя! Вона буває дуже зла, як розгнівається, – каже кошеня.

– А що ти зі мною зробиш?

– Повчусь, як миші ловити, а тоді мама прийде, скаже, що робити.

– Хіба так вчаться? – пропищала мишка.

– А як? – дивується кошеня.

– А так: я буду тікати, а ти наздоганяй – як у квача грають.

– Це цікаво, – погоджується кошеня.

– І дуже весело, – пропищала мишка. – Я як до трьох долічу, ти зразу ж мене відпускай.

І тільки кошеня відняло лапу, мишка шусть – і нема. Як вітром здуло. Лаяла мама-киця кошенятко. Вуха нам’яла, щоб пам’ятало кошеня науку.