Насреддін–Ходжа та француз - боснійська казка

Одного разу до палацу султана приїхав француз.

Правитель привітно зустрів його, а згодом гість запропонував господареві:

– Хочу перевірити, чи справді люди у твоїй країні кмітливі. Може, знайдеться чоловік, який міг би розгадати мої думки?

– Чому б не спробувати! – погодився султан. – Я негайно знайду мудреця, що помірявся б із тобою розумом.

Марно шукав султан скрізь людину, яка відгадала б думки вченого пана, поки один придворний не підказав:

– Покличте Насреддіна–ходжу, крім нього, нікому не вдасться!

Володар негайно відрядив слуг по розумника. Вийшов до них хлопець стомлений і голодний, адже цілий день працював у полі та не встиг повечеряти. Але довелося–таки їхати до палацу виконувати наказ султана.

Насреддіна відвели до окремої кімнати. Аж тут і француз завітав та сів поруч. Поглянув пан на свого співбесідника й накреслив на підлозі рукою коло, а Насреддін узяв та й розітнув долонею його навпіл.

Тоді француз помахав пальцями, показуючи, як із середини кола щось піднімається вгору, а Насреддін – ніби посипав чимось зверху. Співбесідник здивувався й витягнув із кишені яйце, а Насреддін – шматочок сиру та простягнув французові. Іноземний гість схопився й кинувся до султана.

– Вгадав! – закричав він. – Усі мої думки!

– Та як же так вийшло? – здивувався султан.

– А от як: я стверджую, що земля кругла, тому накреслив рукою коло на підлозі. А Насреддін розділив його на дві рівні частини, – половину, мовляв, займає вода. Я показую рукою від низу до верху: тобто, на землі виростають усілякі рослини, а Насреддін дощ зобразив, – мовляв, іде з неба, й жодна рослина без нього не обходиться. Коли я витягнув яйце, розуміючи при цьому, що земля нагадує його формою, Насреддін протягнув шматок сиру, – земля, мовляв, укрита снігом та схожа на сир.

Француз пішов, а султан покликав Насреддіна–ходжу до себе, похвалив і попросив розповісти, як удалося розпізнати думки гостя.

– Немає нічого простішого, – каже хлопець. – Пан накреслив коло, – хвалиться, значить, яка в нього смачна паляниця, а я, звичайно, розділив його навпіл – дай, мовляв, половину, бо теж голодний. Тут француз руками замахав – дивися, як булькає в моєму казані чудовий плов! А я начебто підлив у котел масла, – тобто, жиру додати не забудь! Француз протягнув мені яйце – подивися, якою з тобою яєчнею поласуємо, а я витягнув шматок сиру, немов кажучи – і закусити чим знайдеться!

Султан посміявся з мудрості Насреддіна–ходжі, наділив його щедрими подарунками й відпустив. Але відтоді і склалася приказка: зрозуміли, мовляв, одне одного, як Насреддін француза!