Ганс-ошуканець обдурює пастора - естонська казка

Пастор насміхався з поміщика, що того обдурив Ганс.

– Який ти все-таки нерозумний – дав себе одурити тому пройдисвітові,– глузував він.

Тоді поміщик попрохав Ганса-ошуканця:

– Зроби добре діло – обдури пастора, утни йому щось, а я тобі щедро віддячу.

– Гаразд,– погодився Ганс і замислився, як йому об вести пастора навкруг пальця.

Він наловив у річці чимало раків, приніс їх суботнього вечора в церкву, приладнав кожному на спину воскову свічку й пустив повзати. Сам же піднявся на хори, став грати на органі й вигукувати:

– Я можу сповнити волю того, хто хоче на небо! Усі, хто бажає, йдіть до мене!

Пастор почув звуки органа, побачив освітлену церкву й пішов поглянути, що там діється. Почувши заклик, пастор погодився вирушити на небеса. Ганс посадив його у великий мішок і запитав:

– Ти хочеш туди, де гуси гелгочуть, чи туди, де свині кувікають?

– Я хочу туди, де свині кувікають,– відповів пастор.

Коли Ганс зводив пастора вниз, той боляче вдарився об сходинки й застогнав.

Та Ганс утішив:

– Терпи, отче, небесна дорога нелегка.

Він одвів пастора у хлів, де одна свиня кувікала, друга – рохкала

– Це ангели так співають,– пояснив Ганс і, залишивши пастора, повернувся до церкви та й знову заграв на органі.

Не дочекавшись чоловіка, в церкву прийшла пасторша поглянути, що він там поробляє, і почула, звісно, Гансову гру і його запрошення на небо. Коли вона запитала про чоловіка, ошуканець мовив, що пастор уже давно на небі. То чому б і їй з дітьми не вирушити до нього?

А ще Ганс порадив пасторші забрати з собою все золото й срібло.

Господиня хутко зібрала свої коштовності і дала потримати їх Гансові. Той і її посадив у великий лантух і запитав:

– Куди ти бажаєш: туди, де гуси гелгочуть, чи туди, де свині кувікають?

– Де гуси гелгочуть,– відповіла пасторша, і Ганс без жалю спровадив її у хлів до гусей.

Уранці зайшов у хлів свинопас, побачив, як підстрибує великий мішок, і давай дубасити його, примовляючи:

– Злодію, злодію, що ти тут шукаєш?

– Я твій пан, я твій пастор! – вигукнув пастор із мішка.

– Та який ти мені пастор! –не повірив хлопець і ну лупцювати далі. Збіглися люди і вже цілим гуртом молотили злодія.

Таке саме сталося і з жінкою пастора.

Отямившись, пастор здогадався, що це не хто інший як Ганс-ошуканець позбиткувався над ними ще й золото та срібло забрав, і вирушив шукати шахрая.

Їхав пастор у кареті, запряженій парою коней, і все міркував, де зараз може бути Ганс, коли саме той, у лахмітті, іде назустріч.

Пастор не впізнав пройдисвіта й запитав:

– Чи не бачив ти Ганса-ошуканця? Ми розшукуємо його.

– Авжеж, бачив! – вигукнув Ганс.–Дай мені коня, я наздожену його й приведу сюди.

Пастор наказав кучерові віддати Гансові коня, і той помчав як вихор. Ошуканець сховав баского коня в лісі, відрізав жмут хвоста, увіткнув його в болото й закричав:

– Поможіть, поможіть, кінь у трясовині тоне!

На крик прибіг пастор з кучером.

Ганс звелів:

– Держіть хвоста, а я принесу деревину підважити!

Але кучер смикіїув досить сильно, і хвіст лишився в його руках. Побачивши це, Ганс із пастором почали лаяти його, що втопив коня.

За мить шахрай домовився про другого коня і знову помчав нібито наздоганяти Ганса-ошуканця, але назад уже ніколи не повернувся.

Так пройдисвіт обдурив пастора і роздобув пару коней.