Казка про Сонце, Мороз і Вітер - українські народні

Ішли якось Сонце, Мороз і Вітер широкою дорогою, аж зустріли селянина.

– Здрастуй! – привіталися мандрівники.

– Добрий день! – уклонився й собі чоловік.

Щойно друзі розминулися із селянином, як замислилися:

– Із ким же чоловік привітався: з усіма чи з одним?

Наздогнали подорожнього, аж Сонце й Мороз схвильовано цікавляться:

– Ти з усіма нами привітався чи з кимось одним?

Селянин на мить замислився, всміхнувся у вуса й відповів:

– З одним.

– Із ким же?

– Із найдужчим, – заявив кмітливець і пішов додому.

Мандрівники перезирнулися й теж подалися своєю дорогою. Коли це червонощокий дідусь зупиняється й розгнівано вигукує:

– Заморожу нахабу!

Сонце теж обурилося:

– Спершу попечу неввічливого селянина!

Вітер усміхнувся на недобрі слова приятелів:

– Коли ти, Сонцю, припечеш, я охолоджу подихом розжарене проміння, а коли Мороз розгнівається, просто стихну, і чоловік не змерзне...

У жнива вийшов той чоловік у поле, а Сонце пече, як вогонь! Коли це дмухнув холодний вітер – де й спека поділася!

Взимку їде чоловік у ліс по дрова, а там такий Мороз, аж тріщить! Коли ж вітер – шусть! – і вщух, ані шелесне. От той чоловік і не змерз.

От як Вітер захистив чоловіка від Сонця й Морозу.