Дідусь і смерть - В. Сухомлинський

Був собі Дідусь. Було йому вже сто років. От дізналася Смерть, що живе такий старий-старесенький Дідусь, прийшла до нього й каже: – Час уже помирати, Дідусю. – Дай приготуватися, – відповідає Дідусь. – Добре, – каже Смерть. – Скільки тобі часу треба на те? – Три дні, – каже Дідусь. Цікаво стало кощавій: що ж робитиме Дідусь, як він готуватиметься? Настав перший день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ямку і посадив дерево. – Що ж він другого дня робитиме? – думає Смерть. Настав другий день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ще одну ямку, посадив ще одне дерево. – Що ж він третього дня робитиме? – з нетерпінням думає Смерть. Настав третій день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ямку і посадив ще одне дерево.

– Навіщо ти дерева садиш? – питає Смерть. – Ти ж завтра помреш. – Людям на добро, – відповідає Дідусь. Злякалася Смерть і втекла в темний ліс.