Подорож Куйкинняку - коряцька казка
Одного разу Куйкинняку пішов на морський берег. Там він побачив акібу.
– Ти що тут, акібо, робиш?
– Спати збираюся.
– Ось послухай, що я тобі скажу.
– Мені це ні до чого, бо я хочу спати.
Тоді Куйкинняку заспівав:
– Акібо, понеси мене В місця, багаті на жир,
До жінок морського народу.
Посадила його акіба собі на спину і повезла. Привезла до китового народу.
– Здоров, старий! Чого приїхав?
– Ну як вам сказати... Жиру поїсти хочу.
– Заходь.
Куйкинняку зайшов.
– А подайте-но йому нерп’ячі ласти!
Подали.
– На, поїж нерп’ячих ластів.
Їв, їв Куйкинняку нерп’ячі ласти, наївся добре, а потім каже:
– Спасибі, наївся. От тільки в горлі пересохло. Дайте щось попити.
– Он там стоїть дерев’яне корито з водою. Візьми й напийся.
– Ех ви, ще й досі без чашок живете!
Він підійшов до корита і тільки-но почав пити, як раптом сторч головою полетів у корито. Упав прямо на оселю моржевого народу.
Сів біля дверей і сидить.
Потім почав співати:
– Гей-гей! Жінки з далеких земель Черпають воду з гірських річок!
З житла нагукали:
– Гей, хто там? Заходь!
Зайшов.
– Почастуйте-но гостя.
Почали пригощати.
Їв-їв, а наївшись добре, каже:
– Ех, пити хочеться.
– Напийся сам.
Підійшов до корита, ще й пити не почав, як раптом шубовснув сторч головою. Упав прямо на оселю лахтачого народу.
Сів біля димової дірки і сидить.
Потім почав співати:
– Гей-гей! Жінки з далеких земель Черпають воду з гірських річок!
З оселі гукнули:
– Гей, хто там? Заходь!
Зайшов.
– Ох, зле мені! Помираю від спраги. Швидше напоїть мене!
– Іди сам напийся. Бери он рогову чашку.
Узяв рогову чашку й почав пити.
Напившись добре, каже:
– Нарешті, напився. Аж ожив. А тепер почастуйте мене лахтачими ластами.
Поставили перед ним лахтачі ласти. їв, їв, аж поки наївся.
– А тепер проведіть мене додому. За це я віддам вам свою доньку.
– Добре, проведемо.
Вирушили в дорогу.
Прибувши до Куйкинняку, зробили толкушу.
Наїлися донесхочу.
Потім вирушили додому.
З ними поїхала і Таніанавут, гарна донька Куйкинняку.
Повертаючись, надумалися заїхати в оселю китового народу.
– Доброго здоров’я! Звідки чимчикуєте?
– Правду кажучи, проводили Куйкинняку.
– Чим же він обдарував вас?
– Ми ж не глузували з нього, як ви, от і обдарував,– і показали їм Таніанавут.
– Звідки у вас ця дівчина?
– Ми не кепкували з Куйкинняку, а тепер, спасибі йому, повертаємося з дівчиною.
– Яка гарна дівчина!
Повернулися додому – усі їм заздрять.
– Ну, мати, розпалюй вогонь,– гукають потішені,– зустрічай невістку!
Почали окурювати дівчину – прилучали до вогню. Зібрався народ. Дивляться на наречену.
Усі кажуть:
– Яка красива дівчина!
Потім влаштували свято.
