Циган на гостині - українські народні

Один циган дуже зголоднів. Сказав жінці:

– Я весь час голодний. Довго не потягну – впаду, як коняка під першим горбом. Треба роздобути хліба і до хліба.

– Та як? – спитала жінка.

– Ади, як! Я розсерджуся на тебе, візьму ломаку й – за тобою. Ти побіжиш городом простенько до кума. Та верещи на все село: «Рятуйте, кумочку, рятуйте!..» Він вискочить із хати, схопить мене за руку і скаже, аби я сів на лаву. Буде з нами мудро говорити і схоче нас полагодити. А потому покличе до столу та ще й пляшку горілки поставить. Ми сядемо й добре пополуденкуємо.

Так вони й зробили. Циган схопив якесь лихо й погнався за жінкою. А вона тікала до сусіда й кричала на весь світ.

Кум вибіг надвір, кинувся до них і так обрихтував голодного цигана, що той ледве встояв на ногах. Потім запросив:

– А тепер ходіть до хати, я вас помирю.

Сіли вони за стіл. Циган їсть, п’є і думає:

«Ой мої кісточки! Нема ніякого рахунку отак заробляти... Треба братися до якоїсь роботи...»