Фантомна довіра - Лана Вернік

Усміхався, говорив невимушено і намагався обходити можливу згадку про те, що його Наяда весь цей час була ТУТ сама, без нього, а він ТАМ — був не сам… у нього була Марго… нічого серйозного, та все ж у нього була інша жінка. Майже весь цей час... І там, у Москві, він встиг вже зовсім забути це приємне відчуття спокою, котре він відчував поруч з Лорою... Забув. І так приємно було переживати його знову. Лора його чекала, а він... при цій думці стискало груди і сумління нагадувало про себе. Але не варто її хвилювати… зараз їй про це знати просто не треба.

Ранок понеділка настав для них пізно, майже опівдні. Міг бути і пізніше, але у двері подзвонили. Лора наполохано поглянула на Степана.

— Не хвилюйся, мАла. Думаю, що це Роман. Хоче поміняти машини… Я зараз, — Степан встав з ліжка, одягнув джинси і, одягаючи на ходу футболку з довгим рукавом, пішов з кімнати.

Він не помилився. Це таки був Роман.

— Привіт! Як воно нічого? — друг весело привітався з сонним Степаном, — бачу, що я трохи невчасно. Давай мінятися ключами і я погнав.

— Привіт. Слухай… тут таке діло… Мені потрібна твоя машина до п’ятниці.

— Моя? — Роман здивувався і засміявся, — брате, твоя більша, в ній зручніше… я неодноразово перевіряв. Та й ти, мабуть, теж.

— Зроби мені таку ласку... 

— Добре. Звари мені кави і я погоджуся їздити на твоїй тачці до п’ятниці. А може і до літа.

— Романе, я зараз абсолютно не хочу варити каву навіть собі…

— А доведеться, — Роман прошмигнув до квартири, — я хочу знати чому ти хочеш мій Мерсик, замість свого Крейсера.

— Послухай, давай у п’ятницю я прижену тобі машину і все поясню. Не зараз, — Степан насуплено поглянув на друга, і Роман на мить застиг, оцінюючи ситуацію.

— Добре… — протяг він і поглянув на другий поверх квартири, де була спальня, — у Лори якісь проблеми?

— У п’ятницю.

— Домовилися… — Роман підійшов до дверей. — А твій телефон? Він тобі не потрібен?

— Ні.

Роман замислено поглянув на друга, знову на другий поверх і пішов нічого не сказавши.

У вівторок Степан повіз Лору до лабораторії здавати аналізи. Потім поїхали в магазин — малина. Свіжа і джем.

У середу Руслана Андріївна зацікавлено оглянула пару, що прийшла до неї і, усміхаючись, відзначила, що гемоглобін почав підніматися. Степан задавав багато питань і ті, що хвилювали його найбільше задав лікарці вже наодинці. Вона не бачила причин для переривання вагітності. Так, плід трохи відстає у розвитку, але зараз, коли гемоглобін пішов вгору, вона переконана, що дитина надолужить втрачене. Після почутого зайва турбота Зої про його "неповноцінну" дитину стала неприємною…   

Середа добігла кінця, четвер і от уже п’ятниця… Степан їде. Лариса не могла вночі спати від хвилювання. І навіть під ранок сон її не здолав. Вона намагалася не плакати, але поодинокі сльози все одно знаходили собі вихід, і Степан горнув її до себе, намагаючись заспокоїти.

— Я приїду у квітні. 2 числа у бабусі день народження. Не ювілей, але я про нього повідомляв Фурію заздалегідь і я обов’язково до тебе приїду.

— Обіцяєш?

— Обіцяю, — заспокоював він засмучену Ларису і вкривав її тіло поцілунками. Не хотів їхати від неї, але можливості лишитися не було.

Збираючись повертатися на квартиру до родини Пилявець, Лора складала свої речі до сумки. Оскільки там панував безлад — вирішила вийняти з неї все і скласти заново. Витрусивши вміст сумки на ліжко, побачила серед речей пакет, з якого випали прикраси. Лора сіла на край ліжка і втупила погляд у коштовності. Степан, зайшовши до спальні, зупинився у дверях і спостерігав, як вона приголомшено дивилась на коштовності, що лишила тоді в його квартирі і обережно торкалась їх рукою.

— Тобі допомогти? — поцікавився він.

— Чому ти не сказав мені, що вони у сумці? — Лора озирнулася на нього.

— Думав, що ти їх бачила і вирішила не одягати.

— Я не бачила…

Він підійшов і, ставши перед нею на одне коліно, взяв з купки прикрас браслет. Почав зосереджено застібати його на її зап'ясті, за ним ланцюжок з підвіскою… потім розкрив подарунок і застібнув ще один ланцюжок довкола її шиї. Каблучки… Степан взяв їх у руку і пильно поглянув на Лору. Вона несміливо взяла просто золоту каблучку, але вона спадала з безіменного пальця і навіть з середнього… Дуже схудла. Каблучки не одягли, і сяючий діамант поглинув паперовий подарунковий пакет. Лариса трохи з того засмутилася, але намагалася не подавати виду. Лишились сережки… Їх вона одягнула сама.

— Моя Наяда, — сказав Степан, так само стоячи перед Лорою на коліні і милуючись нею. За цей неповний тиждень Лариса змінилась — вона ожила, з’явився ледь помітний рум’янець і радісний блиск в очах.

— Ми будемо тебе чекати, — Лора усміхнулась і поклала руку на живіт.

— Я приїду. Ви — мої найважливіші дівчатка у житті…

Степан відвіз Ларису до Олени. Вона не плакала — тримала дане йому слово не хвилюватися. Він їхав, лишаючи їй достатнє фінансове забезпечення у вигляді готівки в гривнях і доларах, а також доступ до сейфа. За час їхнього спілкування знав, що Лариса не робить безглуздих покупок, тому довіряв досить пристойну суму, що містив в собі сейф. До того ж сейф був не єдиний. Просив не економити на собі, купувати те, що хочеться: малину, манго, фуа гра… але Лора вже перед дипломом до малини охолола. Хотіла м’яса.

Відвізши “своїх найважливіших дівчаток”, Степан поїхав до Романа, в якого пробув декілька годин і вже від нього — попрямував в аеропорт.

У лютому Лариса складе державні іспити і у перших числах березня 1999 року отримає диплом з відзнакою. Як і Олена, з якою вони вирішать потім піти на курси косметологів — такі знання ніколи не зайві для дівчат, хоча б для себе.

Якось, повернувшись з курсів ввечері, почули як батько Олени обговорював з дружиною почуту у телевізорі новину: у Колумбії, члени FARC, стратили трьох американських активістів руху за права індіанців — вони займались захистом прав корінних народів, а саме працювали з народом U'Wa. Активісти займалися будівництвом школи для дітей U'Wa і боролися проти вторгнення на їхню територію транснаціональних нафтових корпорацій. Їх було звинувачено у приналежності до ЦРУ і страчено... Страта була майже всюди засуджена і серйозно підірвала репутацію FARC.