Спадок на трьох - Ілона Волошин

— Ні, ми нічого продовжувати не будемо, так, Ґвен? — ствердно сказав Брайан.

— Годі! — піднесла погляд сестра. — За батьком і трьох діб немає, а ви вже майно ділите!

— Рано чи пізно до цього дійде справа. Як би не було, проблема сама по собі не розчиниться, — сказав Брайан, намагаючись розрядити ситуацію.

— Місіс Ґвен, це звичайна процедура. Якщо ви бажаєте, можете відкликати довіреність і знайти іншого адвоката.

— Ні, робіть так, як вважаєте за потрібне. Тим паче, ви добре знаєте нашу ситуацію і нашу родину. Ви для нас більше, ніж просто адвокат, — відповіла Ґвен.

— Отож, весь спадок переходить вам і вашій сестрі, місіс Ґвен. Майно поділене п’ятдесят на п’ятдесят, цього, на жаль, не змінити. Вам вигідно, що батько не встиг довести справу до кінця і йому не вдалося знайти третього спадкоємця, інакше ситуація з поділом майна була б кепська.

Брайан і Ґвен перекинулися поглядами і вперли їх у адвоката. У кімнаті настала мертва тиша, важке дихання і хрускіт підлоги відчувалися за дверима.

— Та зрештою це ваші справи, вирішуйте їх між собою. Я лише можу сказати одне: дійте так, як підказує серце. Завтра похорон. Після церемонії я хотів би поговорити з вами усіма.

— Усіма? — перепитав Брайан.

— Так, міс Мітчелл це також стосується.

— Ви ж не розповісте їй про це? Нехай це залишиться в таємниці для усіх, — попросив Брайан.

— Ні, не розповім. Це ваші родинні справи, я в них втручатися не буду. Уже пізно, мені час йти. На добраніч і спокійної ночі.

Я стояла за дверима, тримаючись подалі від світла, намагаючись не видавати себе. Їхні розмови підтверджували мої страхи про те, що моє прибуття до родини викликало певні ускладнення, і що питання спадщини є значущою частиною цих ускладнень.

Я повільно відступила від дверей і повернулася до своєї кімнати, відчуваючи, що стала свідком важливого, але надто складного моменту. Знову лягаю в ліжко, намагаюся заснути і впоратися з усім, що я дізналася. Ця ніч була сповнена хвилювань, і думки про те, як тепер влаштується моє життя в цій родині, не дають мені спокою.

До сьогоднішнього дня я не знала про батька нічого, а тим паче про те, як він живе, ким працює? І взагалі, я зовсім не пам’ятаю, яким він був. Коли мати розповідала мені про нього, будучи дитиною, я малювала в своїй уяві його образи, але чи ті малюнки хоч трішки збігаються з реальністю?