Мене називають Червоний - Орхан Памук
89
Третя літера арабського алфавіту.
90
Гюнкар (повелитель, владика) — титул османського султана.
91
Тамбур — східний шестиструнний щипковий музичний інструмент.
92
Ферадже — верхня жіноча накидка; легка верхня одежина в Мевлеві.
93
Мінтан — верхня сорочка.
94
Кияфет — зовнішність, вбрання, кияфетнаме — описання зовнішності (араб., тур.).
95
Каракоюнлу — об'єднана держава туркменських племен, яка виникла в другій половині XIV ст. на сході Анатолії.
96
Аккоюнлу — держава туркменських племен на північному сході Анатолії (кінець XIII — початок XIV ст.).
97
Отлукбелі — місто на північному сході Анатолії.
98
Султан Мехмед Фатіх (Мехмед II Завойовник) — турецький султан, роки правління: 1451–1481. Султан Мехмед Фатіх уславився завоюванням Константинополя в 1453 році.
99
Султан Сулейман Кануні (Сулейман Пишний) — турецький султан, що управляв Османською імперією з 1520 по 1560 рік. Роки правління Сулеймана Пишного вважаються розквітом держави Османів.
100
Хутбе, хутба — проповідь імама, яку він виголошує в мечеті на свята та в п'ятницю.
101
Улугбек Мухаммед Тарагай (1394–1449) — узбецький астроном і математик. У 1409 році був проголошений володарем Самарканда, з 1447 року — главою династії Тимуридів.
102
Сааді (1213/19, Шираз — 1292, там само) — класик персько-таджицької літератури, філософ-суфій. Понад двадцять років мандрував в одязі дервіша мусульманськими країнами. Основні твори — ліричні газелі, зібрання віршів «Бустан» («Плодовий сад»), «Гулістан» («Сад троянд», у прозі та віршах).
103
«Махзен-і Есрар» — «Скарбниця таємниць» (перс.).
104
Хюрмюз — давній бог іранців.
105
Мевляна — так називали Джеляледдіна Румі (1207–1273), видатного поета-суфія. Переважно писав перською мовою, хоча збереглися деякі його твори й давньотуркменською.
106
Султан Хусейн Байкара ібн Мансур (1438–1506) — останній з відомих правителів династії Тимуридів.
107
Малікіти — прибічники малікізму, мусульманської школи права, заснованої у VIII ст. юристом-богословом Маліком.
108
Ханбеліти — прибічники ханбелізму, найсуворішої з чотирьох шкіл у сунітському правознавстві.
109
Абу Ханіфі — засновник ханафізму, школи сунітського правознавства, яка вважається менш ригористичною, ніж інші.
110
Шафіїти — прибічники мусульманської юридичної школи шафіїзму, заснованої на початку IX ст. юристом-богословом ал-Шафі.
111
Тут і далі мається на увазі матрац на підлозі, оскільки тогочасні турки спали на підлозі.
112
«Книга про стани та зупинки» (араб.) — середньовічний мусульманський трактат про життя після смерті.
113
Ханим — шанобливе звертання до жінки (тур.), султан-ханим — султанша.
114
Шейхуліслам — найвища духовна особа в Османській імперії.
115
Фетва — в ісламі — рішення найвищої духовної особи або ж муфтія про відповідність тих чи інших дій Корану та шаріату.
116
Джумартесі — субота (тур.).
117
Чаршамба — середа (тур.).
118
Диван (перс. запис, книга) — у класичних літературах Близького та Далекого Сходу — поетична збірка одного автора чи збірник кількох авторів, де в межах певних жанрів в абетковому порядку розташовуються ліричні поезії. Кожен поет мусив мати бодай один диван.
119
Мухаммєд Сулейман-огли Фізулі (1494–1556) — азербайджанський поет. Писав азербайджанською, перською й арабською мовами. Автор класичних газелей, касид, рубаї.
120
Юсуф — у мусульман біблійний Йосип, син Якова.
121
«Юсуф і Зюлейха» — літературно-фольклорна пам'ятка багатьох народів Сходу, створена за мотивами біблійно-коранічної легенди про Йосипа (Юсуфа), сина Якова.
122
Ункапани — район на європейському боці Босфору.
123
Комо — озеро на півночі Італії.
124
Іса — в мусульман Ісус.
125
Калям — перо з очерету.
126
«Розрізнення» — двадцять п'ята сура Корану.
127
«Перенесення вночі» — сімнадцята сура Корану.
128
Азраїл — в ісламі — янгол смерті.
129
Джебраїл — архангел Гавриїл.
130
Сахан — мідний таріль.
131
Яхні — м'ясна страва, приготовлена зі смаженою цибулею.
132
Бей — ввічлива форма звертання до осіб чоловічої статі (тур.); тут: член привілейованих верств суспільства.
133
Хамал — носильник, вантажник.
134
«Сімейство Імрана» — третя сура Корану.
135
Леблебі — смажений горох.
136
Суджук — солодощі з вивареного виноградного соку.
137
Кале — гарбуз, смажений на олії.
138
Саз — східний щипковий музичний інструмент.
139
Мюрид — людина, яка бажає присвятити своє життя ісламу, учень, послідовник шейха.
140
Хадіс — в ісламі казання про висловлювання й вчинки пророка Магомета.
141
Бухарі (810–869) — вчений-богослов, знавець і упорядник хадісів, упродовж багатьох років подорожував ісламським Сходом, збираючи розповіді шейхів свого часу.
142
Шерефе — балкончик на мінареті, з якого муедзин закликає до молитви.
143
Гафіз (Мохаммед Шамседдін; близько 1325–1389/1390) — перський і таджицький поет. Писав переважно газелі. Літературний псевдонім Мохаммеда Шамседдіна став загальною назвою і означає «народний співець».
144
Бейт (араб.) — у тюркомовній, перській та арабській поезіях — двовірш, у якому міститься певна закінчена думка; може бути римованим та неримованим.
145
Ібліс — у східному фольклорі — демон, сатана, шайтан.
146
Пече — сіточка, якою мусульманки закривають обличчя.
147
Мисра — у тюркській, перській та арабській літературах — рядок вірша (половина бейта).
148
Якутлар — рубіни (тур.).
149
Зурнач — музикант, що грає на зурні (духовий музичний інструмент).
150
Намахрем — в ісламі — згідно з шаріатом дозвіл на шлюб (за умови відсутності родинних зв'язків).
151
Вав — літера арабського алфавіту.
152
Початок ісламського символу віри: «Немає Бога, крім Аллаха, і Магомет — Пророк Його».
153
«Ясін» — тридцять шоста сура Корану, яку читають як поминальну молитву.
154
Кибла — в ісламі — бік, куди спрямований погляд під час молитви, — в напрямку Кааби.
155
Сала — заклик до молитви перед намазом у п'ятницю або для здійснення похоронного обряду.
156
Диван — державна рада Османської імперії.
157
Чавуш — глашатай; унтер-офіцер (тур.); тут: палацовий